Пружини в дупах диванних стратегів

У зв'язку з бразильськими пристрастями Жаби і Гадюки в Луганську, багато диванних стратегів почали питати, чому ми не йдемо в наступ, чому не скористаємося нагодою? Ну й тут же знайшлися ті, хто відповів на ці питання: Порошенко дав наказ не наступати, бо йому не вигідний кінець війни.

Той, хто добре знає мене і моє ставлення до влади, навряд чи зможе звинуватити мене в зайвій симпатії до представників владних партій. Але цього разу хочу стати на бік Головнокомандувача. По-перше, драчки «лугандонів» відбуваються тиловими резервними силами й силами так званої міліції; фронтові частини бойовиків не залишали своїх позицій. Тому наступ у цій ситуації лише призведе до більших втрат серед українських бійців.

По-друге, шумиха в самому Луганську не дуже впливає на роботу військових штабів, де заправляють російські офіцери, яких абсолютно не цікавлять ці «палацові перевороти». Тож, скільки б не ділили владу в «столицях», на ситуацію на фронті це не надто
впливає.

І, по-третє, не забуваємо про Мінські угоди. Україна отримує зовнішньополітичну підтримку від головних країн ЄС, доки Україна виконує пункти угоди. Чи надто хрінова ця угода - окрема тема. Але маємо визнати, що Порошенка США і ЄС притиснули до стіни «Мінськом» і він змушений його дотримуватися, щоб не лишитися сам на сам із Росією.

Не заперечую того, що Порошенко непогано заробляє на війні, але я водночас підтримую його рішення на вчорашній нараді РНБО тримати позиції й не наступати.