Те, від чого не помирають

Він не дожив до кінця війни, загинувши у бою.

Зачекайте. Стійте. Зупиніться. Я прошу лише хвилину Вашої уваги. Цієї хвилини вистачить на те, щоб прочитати рядки нижче, щоб подумки попрощатися з людиною, яку ви не знали і яка не знала вас, але зафарбувала своєю кров'ю холодну землю десь там, де кожного дня лунають черги та вибухи.

Просто почитайте. Від читання ще ніхто не помирав, на відміну від куль.

Віктор Олегович Маслов (позивний Бача) народився 11.11.1968 року у місті Прилуки Чернігівської області.

Закінчивши місцеву школу №5, продовжив середню освіту, отримавши фах "слюсар - ремонтник".

По тому чоловіка призвали на строкову службу, яка тривала з 11.11.1986 до 11.01.1989 року. Приймав участь у війні в Афганістані, займаючи посаду снайпера - розвідника у батальйоні ПДВ, який знаходився у місті Баракі Барак.

Цим і пояснюється його дивний позивний. Незрозумілий для тих, хто не був в Афгані. Слово "Бача" буквально означає "хлопець", але серед ветеранів - афганців воно має зовсім інший, більш глибокий сенс. Це щось на кшталт "друже, брате", це особливий знак єдності серед тих, хто втрачав побратимів серед чужих холодних гір.

10 років тому Віктора Олеговича спіткало страшне горе - у ДТП загинула його дружина. Поховавши її, він разом із донькою переїхав жити до своєї матері, у село Даньківка Прилуцького району.

У листопаді 2016-го року підписав із ЗСУ контракт.

Старший солдат, розвідник розвідувальної роти 3-го батальйону 25-ї окремої повітряно - десантної бригади.

Загинув 28 листопада близько 17.00 у Донецькій області внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером.

Поховання заплановане на 12.00 завтра, 1 грудня, на Алеї Героїв міста Прилуки. У нього залишились батьки та донька.

Смерть блукає серед змерзлих позицій війни і ніхто не знає, де вона зупиниться наступного разу. Мар'їнка або Зайцеве, Невельське або Піски, будь-яка ділянка на лінії фронту може зацікавити її, а для когось із наших воїнів настане останній бій.

А потім привезуть його додому, до Обухова або Харкова, П'ятихаток або Калуша, привезуть солдата на рідну землю, якій він віддано служив, а інша решта країни продовжуватиме жити та майже не замислюватись над ціною свого мирного та розслабленого життя.

Смерті наших хлопців на нулі - це і є та сама ціна.