10 пунктів

Всім привіт! Я, Святослав Вакарчук, хотів би поговорити з вами про важливі речі. 

Про те, що саме ми з вами маємо зробити для того, щоб наша держава стала справді Україною нашої мрії. Я впевнений, що те, якою має бути наша Батьківщина, є значно важливішим ніж те, хто буде її очолювати. Ви добре знаєте, що я ніколи не заявляв про свої президентські амбіції. Я не збираюсь цього робити і сьогодні. Влада як така мене не цікавить. Я ніколи не співпрацював з жодним політтехнологом і не обговорював з ними навіть гіпотетичних політичних планів. Я ніколи не змовляв жодній соціологічній компанії досліджень на тему своїх президентських чи інших політичних рейтингів. І взагалі до публікації таких рейтингів я ставлюся стримано. А ще більш стримано до їх обговорення, оскільки вважаю, що в країні сьогодні точно є набагато важливіші речі для обговорення. 

Я ніколи не давав жодних обіцянок політикам чи бізнесменам, і, чесно кажучи, з посмішкою ставлюся до конспірологічних теорій, що, мовляв, мене хтось фінансує, веде, або хтось за мною стоїть чи хтось мною маніпулює. Я є абсолютно самостійною, самодостатньою і фінансово незалежною людиною, яка заробила свої гроші чесною працею. І це, до речі, дозволяє мені, в тому числі, підтримувати тих, хто потребує допомоги. 

Я надаю таку посильну допомогу регулярно, і це приносить мені велике задоволення. Зокрема нині я частково оплачую навчання трьох українських представників у Стенфордському університеті, одному з найкращих вишів в світі. Я свідомо зробив таке рішення і свідомо став коспонсором програми Ukrainian Emerging Leaders. Я, до речі, і сам зараз навчаюся у Стенфордському університеті, вивчаючи процеси розбудови політичних інституцій, державотворення, економіки, права. І роблю я зовсім це не для того, як декому мариться, щоб вивчитись на президента, а для того, щоб мати змогу предметно ставити запитання та висувати кваліфіковані вимоги представникам влади. 

Так, я ще не став непересічним фахівцем в кожній з цих галузей, але з кожним днем я все більше і більше розумію зміст, форму, а головне, глибину тих завдань, які стоять перед нами. 13 років тому, на самому початку Помаранчевої революції наша група перервала свій тур. Тоді я пояснив свій вчинок так: я можу принести значно більше користі своїй країні як громадський діяч, ніж як музикант. Ці слова резонують у моїй голові і сьогодні. Після Революції Гідності я твердо пообіцяв сам собі, що більше ніколи, ні за яких обставин, не буду стояти осторонь тих процесів, які відбуваються в нашій країні. Це моя справа. Як і справа кожного з вас. Це справа всіх громадян України. Я був би справді щасливим, якби моє життя було пов’язане з творчістю, з тою річчю, яку я дуже люблю. Я дуже хотів би, щоб рівень політичної культури, розвиненість інституцій, державний апарат в Україні дозволяли мені взагалі ні про що інше, крім творчості, не думати і на цьому концентруватися. Та, на жаль, політичні інституції та державні інституції є дуже слабкими. Політикам, які роками перебувають при владі і в опозиції, часто, до речі, міняючись між собою, люди не вірять абсолютно. а самі політики надто рідко демонструють стратегічне мислення та готовність ставити суспільні інтереси вище ніж власні, приватні, сімейні, політичні та фінансові інтереси. 

Україна поступово перетворилася на найбіднішу або одну з найбідніших держав в Європі. Завинили в цьому всі політики, всі, які за ці 26 років перебували при владі. Але є в цьому частка і нашої провини. Всі ці роки ми сподівались на черговий прихід чергового месії, який прийде і врятує нас. Не врятує. Ми всі разом маємо брати участь у творенні нашої держави. Незалежно від віку, фаху, роду занять чи місця проживання, ми маємо робити спільну справу. Кожного дня чесно, якісно, ефективно робити нашу країну кращою і успішнішою. "Що заважає? – запитаєте ви мене. Що заважає нарешті нашій країні зіп’ятися на ноги?" 

Ну, ви знаєте, для будь-якої стійкої конструкції необхідною умовою є існування як мінімум, трьох точок опори, трьох колон. Для сучасної європейської держави такими трьома колонами є верховенство права, якісний державний апарат та демократія, тобто підзвітність політиків виборцям. В Україні дві з трьох колон – верховенство права та державний апарат - прогнили наскрізь. Їх фактично треба будувати з самого початку. Обережно, але впевнено треба робити це вже сьогодні. Третя колона – демократія - нібито виконує покладене на неї завдання. Вибори відбувається і начебто фальсифікацій на виборах сьогодні вже таких не має, як були раніше. Але те, що волевиявленням громадян очевидно маніпулюють це всім нам ясно. Підсумуємо. Наша державна конструкція тримається всього на одній колонні. І та, яка зроблена з напів’якісного бетону. Тому негайно треба починати зводити дві колони (верховенство права та державний апарат) та зміцнювати третю колону (демократію). Ніхто з нас не може стояти осторонь цього процесу. Всі ми маємо бути за це відповідальні. Але тим не менше, основна робота лягає на плечі політиків. Причому як владних, так і опозиційних. Що їм, політикам, сьогодні для цього треба зробити? Я спробую перерахувати. 

Перше. Створити незалежний антикорупційний суд. Ця структура або інший аналогічний судовий орган мусять бути негайно створені і з’явитися вже зараз. Робити це треба швидко, рішуче і впевнено. Без зайвих слів. Крадії, державні крадії, особливо високого рангу, мають бути неминуче покарані.

 Друге. Змінити виборче законодавство. Треба не лише запровадити відкриті виборчі списки, але й унеможливити політичну залежність Центральної виборчої комісії від впливу політичних партій. Новий склад ЦВК має бути сформований з професійних експертів, що мають незаплямовану репутацію. Треба зменшити роль олігархів і взагалі великих грошей в виборах. Потрібно жорстко обмежити використання політичної реклами на телебаченні та радіо. Взагалі вибори мають відбуватися за принципово інших умов. 

Третє. Потрібно провести справжню ефективну реформу державної служби. І мова не тільки про зменшення витрат на утримання держапарату – це теж важливо, але набагато важливіше зробити сьогодні його більш гнучким, ефективним, якісним і сучасним. А головне потрібно сформувати нову генерацію чиновників, створивши умови для залучення в держслужбу молодих енергійних освічених патріотів. 

Четверте. Реформувати Службу безпеки. З інструменту впливу на бізнес, яким вона, на жаль, часто сьогодні є, Служба безпеки має перетворитися на разючу зброю в боротьбі з тими, хто реально підриває сьогодні нашу безпеку та незалежність. 

П’яте. Розпочати дієву приватизацію. Ті державні підприємства, які не є ефективними, а головне є великим розсадником корупції і гальмують розвиток нашої країни сьогодні, мають бути неодмінно роздержавлені. 

Шосте. Потрібно припинити політичний лобізм. Оборудкам, замішаним на приватних інтересах політиків, потрібно негайно покласти край. Саме ця ганебна політика цих тіньових схем, домовленостей, саме ці речі, а ніяким чином не приватизація землі чи медична чи освітня реформа, саме ці тіньові схеми роблять 99% наших громадян біднішими. Цьому треба покласти край. 

Сьоме. потрібно змінити взагалі правила поведінки політиків. Очільники держави та претенденти на їх місце мусять стати відкритішими, простішими та доступнішими. Ну не може чиновник, який все життя працює на державній службі, вести життя мільйонера, а деколи навіть мільярдера. В такій ситуації ніколи не буде довіри людей до влади. 

Восьме. Потрібно прищепити принцип відповідальності. Політикам потрібно навчитися виконувати власні обіцянки, а тоді, коли це неможливо, бо так теж буває, чітко і ясно пояснювати, чому так сталося. А також окреслювати шляхи того, як ці обіцянки в майбутньому можуть бути виконані. 

Дев’яте. Потрібно запровадити культуру прозорої комунікації. Кожний крок політика має мати чітке логічне, а головне, правдиве пояснення. Не треба мати нас за ідіотів. Не треба всіх цих схем, тьорок, темників, це все заставляє політиків брехати і підриває довіру. Я впевнений, що найефективніша стратегія для будь-якої влади - це два слова "говорити правду". 

І, нарешті, десяте. Можливо, найважливіше. Публічно окреслити межі дозволеного. Є речі, які мають бути непорушними. Ніхто, ніколи, за жодних обставин не має порушувати ці принципи. Перелік таких принципів чи табу має бути сформований і оприлюднений. Ці 10 пунктів – це не 10 заповідей. Це просто перші, дуже необхідні кроки для того, щоб зробити нашу країну краще. Але розв’язувати їх потрібно вже сьогодні.

 Я повторюсь ще раз. Я особисто не маю жодних владних амбіцій. Я з радістю підтримаю того політика, владного чи опозиційного, чи партію, яка представляє їх, якщо вони спроможуться ці 10 пунктів. І я ніколи за жодних обставин не підтримаю того, хто не зможе виконати хоча б одного з них. І мені байдуже, закінчується його чи її інше прізвище на –ко чи на якесь інше.

 В кінці я хотів би звернутися саме до політиків. Панове політики, шановні борці за владу! До виборів, найближчих виборів, - ще півтора року. У вас є час почати ці необхідні реформи і здійснювати всі необхідні кроки. У вас є час довести нам, виборцям, що ви справді любите свою країну. Час, дійсно, ще є. Але його залишається все менше. І годинник цокає.