Чому провал закону про реінтеграцію стане вироком всій Раді

"Наступив час перерви від важкої і виснажливої роботи в залі..." - сумна іронія від спікера Андрій Парубій в процесі розгляду законопроекту про реінтеграцію.
Прийняти цей закон опозиція справедливо вимагала останні півтора року. І зараз робить все можливе, аби затягнути, і можу припустити, зірвати його... Чому? Тому що таке прискіпливо уважне зачитування своїх поправок, коли жодна з них! за півтори дні не була прийнята - просто не може мати іншої мети.

Якби люди працювали на результат і хотіли прийняти закон зі своїми принциповими зауваженнями, то робиться це зовсім інакше. Для цього треба взяти 3-5 принципових позицій і оголосити їх вимогами певної фракціі, мовляв, спочатку хай більшість приймає ці конкретні поправки, і з ними ми голосуємо за закон. І це все цілком можна було зробити вчора в першій половині дня. Але замість цього - затягування голосування закону до четверга... І хай горить попелом, що багато важливих економічних законів при цьому вже не будуть прийняті на цьому тижні. Важливіше без толку зачитати своі правки.
Це та ситуація, коли хочеться сказати відверто - загралися... Війна - це трохи не та тема, довкола якої треба танцювати ритуальні політичні танці в форматі "влада- опозиція". Тут би значно доречніше було показати єдність у відстоюванні державницьких інтересів.

Не можна "танцювати з підскоком" над документом, який вперше на рівні закону визначає РФ - державою агресором і створює реальні передумови для звільнення українського Донбасу від окупації. Не можна кричати, що треба називати "речі своїми іменами" і затягувати ухвалення цього законопроекту". Не можна апелювати, що мовляв, там немає слова "війна", не оголосивши перед тим війну РФ відповідним правовим актом. Щось, правда, подібних ініціатив про оголошення війни не було... Не можна кричати про ефективну воєнну кампанію і водночас закидати у "занадто розширених повноваженнях" верховного головнокомандувача та порушенням прав...

Права людини порушує війна. Вона порушує базове право людини на життя і безпеку.
Насправді, ухвалення цього документу - це демонстрація суб’єктності української держави. Це демонстрація всім - і РФ, і нашим міжнародним партнерам, - що Україна готова максимально посилювати свої позиції у протидії окупантові і звільненні своїх територій. Провал документу означатиме одне - розпис у тому, що українські політики та парламент не спроможні давати бодай базові відповіді на ключове питання сьогодення - забезпечення суверенітету та незалежності, встановлення миру. І тоді очевидним буде існування країни в форматі лише зовнішнього управління...