Слово про дружбу з Польщею

Думаю, варто нагадати, що антибандерівська істерія у Польщі розпочалась не сьогодні, та й не вчора.

Під час Майдану найбільша польська газета вийшла під гучними заголовками про Правий сектор, який «не визнає волинську різню геноцидом» та «хоче відібрати ісконнопольські землі». Позиції того часу я не змінив.

З приводу мого інтерв'ю “Речі Посполитій” та спекуляцій довкола нього. Думаю, не варто бути експертом, щоб зрозуміти, що інтерв'ю подано у провокативній манері,зокрема мої слова вирвані із контексту. Незадовго до цього я давав інтерв'ю для одного з польських націоналістичних квартальників в електронному режимі. Гадаю, жоден польський націоналіст не знайде в ньому нічого образливого. Натомість журналісти “Речі Посполитої” вирішили пожертвувати об'єктивністю на користь скандалу. Їм це вдалося...

Чи вважаю я події на Волині “людобойством” (тобто геноцидом)? Зрозуміло, що ні. І на Волині, і на Холмщині та Підляшші тривала взаємна боротьба українців та поляків. Це дуже трагічна сторінка нашої спільної історії. Якщо був геноцид поляків з боку українців, то за такою ж логікою був і геноцид українців з боку поляків. Але нам зараз не варто мірятися кількістю жертв. Краще помолімося за їхні душі і шукаймо спільний шлях у майбутнє.

Я приношу вибачення тим чесним польським патріотам, котрих образили мої вирвані з контексту слова. Але я також хочу нагадати євангельський образ скалки у оці ближнього та колоди у власному оці. У Польщі вистачає шовіністів, котрі не розуміють елементарних речей і самі розпалюють вогнище міжнаціональної ворожнечі (в тому числі озвучують територіальні претензії щодо українських земель). Подібні настрої можуть породжувати симетричну реакцію в Україні.

Я щиро розраховую на те, що наші народи в подальшому житимуть у мирі та злагоді у власних національних державах. А для цього необхідно відмовитися від національного егоїзму і шукати того, що нас об'єднує.

За таким принципом живемо ми - християни-націоналісти.