ФУТБОЛЬНИЙ РАЙ НА ЗЕМЛЯХ ОБОРОНИ

Старт в українській політиці та загалом сходження на небосхил сильних світу цього для багатьох доморощених діячів починався і, на жаль, починається й досі, якщо не з відвертої брехні, то з маніпуляцій – так точно. Рецепт простий – видавай бажане за дійсне, нещадно критикуй можновладців, мікшуй та підтасовуй факти так, щоби від здивування і праведного гніву в пересічної людини очі ховалися десь у зморшках обуреного невдоволення. Словом, головне, предстати в образі месії – і ви за крок до статусної мрії. Проте буйній фантазії всіх, хто заходить у ліфт, що, як їм здається, піднімає їх на «олімп» симпатій, потрібна якась фактура, козирі, так би мовити в рукаві, якими можна обсипати у процесі завороження народ попід маленькими й великими трибунами. От так деякі персони небезуспішно практикують конвертацію «скандальної відомості» на «вашу світлість». І їм охоче в тому допомагають, або ж використовують. Бо такі артисти залюбки зіграють роль викривача-журналіста, громадського діяча із оголеними нервами або усюдисущого й всезнаючого експерта. Напевно, у нас на часі створення профспілки фахівців із публічної «джинси».

А ДЕ Ж ВАША РИБА?

Все б добре, якби сольні виступи таких от орачів електоральних полів залишалися без відгуку в громаді. На жаль, теперішнього українця легко зачепити за живе і викликати бажану емоцію. До речі, саме так останнім часом діють путінські маніпулятори масовою свідомістю. Та не лише вони…

От днями довелося переглянути програму «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі «Zik», де якраз і можна було поспостерігати класичний приклад маніпуляції свідомістю майже окультного рівня. Присутня в студії пані Олена Живко буквально топила у морі критики Міноборони. З її слів виходило, що це відомство геть забуло про своїх вояків, поранених і скалічених в АТО бійців, колишніх мобілізованих і на копійку не турбується про їхню реабілітацію. Говорила вона й про неякісні пайки та різні там крадіжки. Звісно, як і багато подібних телепрокурорів, єдиним її доказом була переконлива експресія. Але мене зацікавив, скажімо так, фундаментальний блок цього ефіру.

Разом із Оленою у студії був скалічений ветеран-доброволець АТО Михайло Єднак, на прикладі якого вона намагалася довести, що оборонне відомство не дбає про колишніх звитяжців. Мовляв, реабілітації для них на державному рівні майже немає, а на ініціативи волонтерів створювати відповідні центри допомоги військове керівництво не реагує. І як приклад навела активність футбольного клубу «Карпати», який начебто подавав заявку на оренду земель оборони у мальовничій Верещиці на Яворівщині на відкриття там реабілітаційного центру – водночас для футболістів і атовців. Нібито все чудово – декотрим бійцям, які натерпілися болю і страждань на війні, футбольний клуб надає можливість періодично навідуватися до заміської бази команди, де хлопцями займаються професійні реабілітологи. Але от біда – заважають розвивати ініціативу бездушні військові керівники, які, за словами Живко, не хочуть підтримати «заявку небайдужого до проблем атовців клубу».

Якби я був легковірним, може й повірив би цій стурбованій пані, тим паче, що екс-боєць на візочку цілком її підтримував. Але надто вже зримо під простирадлом напускної турботи проступали контури тих, про кого в цій студії навряд чи хтось скаже «криве слово» правди. І це – факт.

Передусім, думаючі люди запитали б: «Як спортивний реабілітолог, без відповідного супроводу психолога може ефективно займатися з атовцями, адже їм потрібна специфічна увага, зовсім не схожа на те, що дають футболістам?». Тобто, тут не йдеться про системну роботу профільних фахівців, які знаються на посттравматичному синдромі, мають сертифікати, ліцензії і відповідають за результат свого втручання. Тут легко можна нашкодити.

А місця у Верещиці справді незрівнянної краси. Переконуюсь у тім, переглядаючи іще один телесюжет – архівний, літній. Про те, як футболісти із сім’ями на заміській базі клубу відпочивають: смажать шашлики і насолоджуються райськими краєвидами біля води. Голос за кадром оповідає про плани клубу зробити із корпусу колишнього військового профілакторію сучасний медико-реабілітаційний центр як для футболістів, так і для атовців. І що тут такого кримінального? – спитає непосвячений у деякі важливі деталі читач. Що ж, знімемо спеціально для них простирадло із цього футбольного раю на землях оборони, аби реальність постала у всьому розмаїтті задіяних у ній «фігур».

Отже пункт номер один цієї композиції – футбольний рай, розташований на території військового містечка № 35. Картину доповнює договір оренди військової нерухомості – нежитлових приміщень загальною площею близько 1,2 тисячі м2, укладений у квітні 2012-го між Яворівською КЕЧ району і ТОВ приватною охоронною фірмою «Ірбіс». У тих об’єктах мали тимчасово розмістити рибне господарство. Та от термін оренди спливає 20 травня 2018 року. І це ключовий момент.

Тут варто пояснити, що «Ірбіс», яке є окремою юридичною особою, тісно пов'язаний із ФК «Карпати» одним спільним проектом. Також не зайвим для розуміння є роз’яснення, що землі оборони не можна здавати в оренду. А нерухомість – можна. І якраз для досягнення мети оренди комерсантам і надали право користування, а не розпорядження відповідною земельною ділянкою, за яку вони мали сплачувати кошти у вигляді компенсації земельного податку. Отже, до профілакторію, де облаштували рибогосподарство, долучили 29,3 навколишніх гектарів, без яких мальок просто не мав би життєвої перспективи, та ще й прилегле озеро, розташоване на цій земельній ділянці. І саме відтоді тут відбуваються дива. Орендарі, не отримавши жодних заперечень, у перший рік господарювання збудували альтанку на штучному острові посеред озера. Напевно, вигляд цієї тимчасової споруди неабияк позитивно впливав на швидкість росту лускатої. Та й довколишня латифундія також надихала. Ні не рибу, а орендарів на те, якими іще корисними ідеями заповнити практично весь терен військового містечка, якого було більш, ніж досить для «забезпечення досягнення мети оренди». Але справжнім риборозведенням тут і не пахло. Згодом, за три роки – у жовтні 2015-го військова прокуратура Львівського гарнізону внесла відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення за фактом недбальства посадовців КЕЧ району, які незаконно передали у довготривале користування ТОВ «Ірбіс» згадану нерухомість із земельною ділянкою. До речі, відповідно до розпорядження Кабміну, ухваленого іще в листопаді 2013 року, всі землі під військовим містечком №35 віднесли до переліку ділянок, які можуть бути відчужені разом з розташованими на них об’єктами нерухомого військового майна. Це мало сприяти логічному завершенню спільного проекту «Ірбісу» та ФК «Карпати» розбудувати тут відпочинкову базу клубу.

СКАНДАЛЬНИЙ МЕДІА-СОУС – МАСКУВАННЯ РЕАЛЬНИХ НАМІРІВ

Так от, розгляд згаданої справи, ініційованої військовою прокуратурою, у кількох інстанціях – аж до Вищого господарського суду України – завершився на користь орендарів.

Із формальної точки зору орендарі діяли як слід. Сплачували встановлені платежі, брали дозволи на певні ремонтні роботи, тобто не заподіювали економічних збитків Міноборони, яке не витрачалося на охорону військового містечка і навіть мало з того певний фінансовий зиск. Проте…

Проте обстеження використання фондів і земельної ділянки в/м № 35, проведене 2016-го Західним ТКЕУ, виявило на портреті добропорядності орендарів підозрілі «плями». Зокрема, «рекреативники» набудували тут купу всіляких споруд та локацій релаксу. Навіть спорудили бетонний погріб, який ніяк не назвеш тимчасовим. Причому належних обгрунтувань та погоджень таких активностей вони не надали. Тим паче, Яворівська КЕЧ цю земельну ділянку юридично «Ірбісу» не передавала. А ціль всього – зміна мети оренди, а саме – створення спортивно-реабілітаційної бази і відновлювального комплексу для спортсменів-професіоналів. Причому, згідно проекту реконструкції над двоповерховою орендованою будівлею профілакторію повинен вирости додатковий третій поверх як надбудова. На все про все – 17 мільйонів гривень. Юристи тут зауважують, що планована орендарем надбудова може створити передумови щодо втрати МОУ цієї будівлі в судовому порядку. Бо орендар матиме підстави говорити, що він створив нову річ, яку Феміда може визнати її щонайменше спільною частковою власністю. Таким чином під «реконструкцією» маскують повноцінне будівництво. А воно регламентується іншими нормативно-правовими актами, які не можна застосовувати до орендних відносин!

Отже, повертаючись до загаданого телеефіру, в мене виникає резонне запитання: «До чого готують громадську думку?». І тут варто сказати про дуже симптоматичну річ. Почасти «викривальні» медіа-акції про ресурсні справи в Міноборони з’являються тоді, коли в судах на завершальну стадію виходить позов МОУ щодо повернення особливо важливих активів. Або ж, як у верещицькій історії, завершується термін оренди військової нерухомості. До речі, оборонне відомство уже повернуло у своє відання по всій державі понад 70 тис га земель оборони і повертатиме далі. Так от, така публічність неотесаної «джинси» не є дивною, бо за певними ключовими відчуженнями земель оборони стоять впливові постаті, які мають власні медіа. Ну, на кшталт того, що з розвитком ідеї розбудувати заміську базу футбольного клубу пов’язують ім‘я одного з львівських олігархів. Звісно, він робитиме усе, аби цей футбольний рай площею понад 29 гектарів не виплив із його хазяйських рук. Благо, є кому захищати ці ідеї, і є де. Все-таки журналісти теж, як і всі люди, чекають в кінці місяця своєї зарплати. Хотілося би, щоб вона була чесно заробленою…

Очевидно: зараз триває пошук соусу, який допоміг би розвинути і укріпити суспільно сприйнятливу історію про те, що Міноборони не турбується про ветеранів, і тільки щедрі орендарі спроможні подбати про реабілітацію атовців. Щоправда, я не розумію, де там вони реабілітуватимуться – у зоні для грилю чи риболовлі, або під наглядом футбольних масажистів?

Чи може громадські активісти не читають мало не щоденних новин про відпочинок, лікування і реабілітацію військовослужбовців та ветеранів АТО у мережі курортно-санаторних та інших закладів, зокрема системи Міноборони, яка поволі вдосконалюється? Правильно, навіщо руйнувати темні окуляри ілюзій і не бачити існування Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща Водиця», ані Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький», бази «Тисовець» й інших установ! За це ж ніхто не заплатить…

P.S. Нещодавно презентовано законопроект «Про систему реабілітації в Україні», в якому значну увагу фокусують на створенні спеціальних центрів реабілітації, де працюватимуть мультидисциплінарні команди (привіт футбольним масажистам!). Законопроект на стадії громадського обговорення. А відповідна Концепція цільової програми Кабміну планує охопити психологічними послугами у 2018 році 30 тис. учасників АТО, а упродовж 2019-2022 років – 67 тис. атовців щороку. Може, наступного разу мої колеги в ефірі наберуться сміливості й розкажуть і про це.