Зупиніть вбивство ДБР!

Комісія по формуванню Державного бюро розслідувань нарешті оголосила конкурс на 27 посад в ДБР.

Нарешті, тому що багато сил і досі навмисно чи ненавмисно намагаються протистояти реальному «запуску» цього правоохоронного органу. Нагадаю, після 20 листопада 2017 року в державі склалась цікава юридична ситуація, коли була введена в дію норма щодо підслідності ДБР, але ДБР ще не запрацювало. При цьому органи прокуратури, які до цього часу розслідували дану категорію злочинів, втратили повноваження щодо досудового розслідування нових проваджень (після 20 листопада 2017 року).

Як діяти в цій ситуації наші правоохоронні органи, звичайно, вирішили. Більшість нових проваджень, які має розслідувати ДБР, розслідують інші правоохоронні органи, крім прокуратури (де-юре). На днях Генеральний прокурор заявив про створення в ГПУ Департаменту процесуального керівництва кримінальних проваджень, які розслідуються ДБР та органом, який тимчасово виконує його функції. По факту планується, що саме прокурори цього департаменту будуть розслідувати провадження ДБР, підміняючи собою слідчих. Це вимушений крок, але досить ризикований з точки зору законності. Згодом, за рік-півтора, прогнозую розвал в судах багатьох справ підслідних ДБР. Не виключено, що деякі з цих справ стануть предметом розгляду і у ЄСПЛ.

Тому затягування із створенням ДБР напряму впливає на порушення прав багатьох людей, в першу чергу, потерпілих від злочинів правоохоронців, військових, яких вчиняється досить багато. Сьогодні завдяки недіючому ДБР в Україні діє гібридна правоохоронна система, коли одна частина «витягує» іншу, при чому на досить сумнівних правових підставах.

Водночас з різних боків звучать звинувачення у неправильному створенні ДБР, потребі перезапустити процес створення ДБР або зупинити створення ДБР до внесення змін до законодавства. Часом ці позиції абсолютно адекватні і потребують уваги, але часом вони кричуще необґрунтовані та негативно впливають на довіру до нового органу. А той, хто вбиває довіру до органу, вбиває створення і самого органу. Якщо мета – не допустити створення ДБР, давайте про це відверто говорити, і не прикриватись загальними фразами.

Тепер по суті. Одразу після оголошення конкурсу на керівні посади в ДБР (начальників теруправлінь та підрозділів центрального апарату) конкурсна комісія по формуванню ДБР була звинувачена у незаконному рішенні. Народний депутат Мустафа Найем гучно заявив «штат ДБР формируется с нарушением закона». В підтвердження цієї тези він навів наступний аргумент «директор Бюро Роман Труба решил лично утвердить квалификационные требования к этим сотрудникам, что напрямую противоречит закону про ДБР, который четко указывает, что директор Бюро не имеет полномочий определять требования к главам территориальных органов, руководителям управлений центрального аппарата и органов внутреннего контроля». Спершу хочу подякувати  пану Мустафі за періодичну увагу до створення ДБР. Привернення уваги до створення цього нового органу сприяє більшій прозорості та змушує кожен крок ретельно узгоджувати з законом. У цьому випадку добре, що ми маємо можливість публічно розібрати ситуацію. Згідно частини 3 статті 14 Закону «Про Державне бюро розслідувань» визначено, що «кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань». Далі в цій же частині визначений порядок призначення на посади: «призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України». Тобто закон визначає, що є дві різні процедури призначення на посаду: 1) Директором ДБР на підставі подання  внутрішніх комісій на основі затвердженого Директором порядку; 2) Директором ДБР на підставі подання, так званої, зовнішньої комісії за процедурою призначення Директора ДБР.

Проте, для всіх посад, крім чітко визначених у законі (а це вимоги до Директора ДБР та його заступників), кваліфікаційні вимоги встановлює Директор ДБР, який і призначає потім переможців конкурсу на ці посади. Саме це чітко визначено у законі. Крім цього, Директор ДБР надав комісії правові висновки від 4 провідних навчальних та наукових установ, де підтверджується обґрунтованість зазначеної правової позиції. Звертаюсь до Директора ДБР Романа Труби з проханням оприлюднити ці висновки для громадськості.

За даними проголошеними Директором ДБР на засіданні конкурсної комісії зовнішня конкурсна комісія має провести конкурс на понад 150 посад в ДБР!

Згідно логіки Мустафи Найема в законі мають бути прописані кваліфікаційні вимоги до цих 150 посад. При чому всі посади різні, тут не вийде визначити одні вимоги для всіх. До прикладу, серед керівництва очевидно різними мають бути вимоги до керівника Управління спеціального призначення, Управління правового забезпечення та керівника Управління планово-фінансової діяльності ДБР. Так само різними будуть вимоги до керівника управління та заступника керівника сектору (посада якого також належить до керівництва підрозділів, які обирає зовнішня комісія). Саме тому законом передбачено, що всі особливості щодо кваліфікаційних вимог визначаються Директором.

Сьогодні в парламенті зареєстровані 3 проекти закону, положення яких стосуються зміни закону про ДБР. Мені особисто дуже хотілося б, щоб реальні проблеми ДБР були вирішені парламентом. До прикладу, оперативні підрозділи ДБР сьогодні не наділені правом здійснювати оперативно-розшукову діяльність. І це реальна проблема, яку потрібно терміново вирішувати, оскільки ДБР не зможе працювати без цього.

Загалом, дискусія щодо кваліф.вимог відноситься до типу «покращення», але не вирішення проблеми по суті. Недаремно існує крилатий вираз, що прагнучи найкращого, ми часто псуємо хороше.