Напередодні великої катастрофи

У 2019-му році, тобто в рік чергових президентських виборів в Україні, виповниться 50 років з дня виходу есе публіциста і письменника А. Амальріка під назвою "Чи проіснує СРСР до 1984 року?". На думку автора того тексту, радянська держава була "нестійкою" і приреченою на руйнування через непомірний, корумпований радянський бюрократичний апарат. Втім, основною причиною можливого розпаду радянської тиранії Амальрік бачив можливу радянсько-китайську війну.

 Скептично оцінював Амальрік і тодішній стан держави. "Наскільки можна думати, протягом п'яти, приблизно, років - з 1952 по 1957 роки - в нашій країні відбувалася свого роду "революція верхівки". Вона пережила такі напружені моменти, як створення так званої розширеної президії ЦК КПРС, справу лікарів, загадкову смерть Сталіна і ліквідацію розширеної президії, чистку органів держбезпеки, масову реабілітацію політв'язнів і публічне засудження Сталіна, польську та угорську кризи і, нарешті, закінчилася повною перемогою Хрущова. Весь цей період країна пасивно чекала своєї долі: якщо "нагорі" весь час ішла боротьба, "знизу" не лунало жодного голосу, який прозвучав би дисонансом тому, що в даний момент йшло "зверху". Пророкував Амальрік і "посилення націоналістичних тенденцій" в країнах Балтії і в Україні.

З моменту падіння режиму Януковича пройшло 4 роки, і ми переживаємо приблизно те ж саме, що описано в есе письменника минулого століття. У нас відбулася так звана "революція", яка насправді стала просто зміною одних, перепрошую на слові, "еліт" на інші. Були в нас за ці роки й загадкові смерті - Бузини, Калашникова, Чечетова та інших українофобів, в убивствах яких чомусь звинувачують патріотів і націоналістів. Була і реабілітація політичних в'язнів режиму Януковича, за яких всі роки його правління боровся Комітет визволення політв'язнів. От тільки за останні 4 роки політв'язнів режиму Порошенко стало навіть більше, ніж було до 2014-го року. Посилилися і націоналістичні тенденції - вже зараз існує "Нацональний маніфест", який підписали найбільші праві організації - "Правий сектор", "Національний корпус" і ВО "Свобода".

 Втім, Амальрік і помилявся - війна між СРСР і Китаєм так і не почалася, що, втім, не завадило СРСР розвалитися й без жодних військових дій.

 А от нинішня держава Україна знаходиться саме в стані війни. Війни з серйозним супротивником - Росією. Саме війни, а не Антитерористичної операції, як ганебно називають військові дії представники нинішньої влади. Україна розривається з усіх боків - країна-агресор окупувала Крим, на Сході 4 роки йдуть безперервні бої з окупаційними військами, патріоти, як і було сказано вище, заарештовуються правлячим режимом.

 І найголовнішу загрозу для існування країни ми бачимо по телевізору щодня - бачимо задоволене, сите і нахабне обличчя Порошенка Петра Олексійовича, нинішнього президента України, одного із засновників Партії регіонів, міністра в уряді Азарова, мільйонера, олігарха і цинічного зрадника національних інтересів.

 А не по телевізору, в нашому житті, ми бачимо й інші реалії - злидні, хвороби, арешти добровольців, колосальну корупцію, хаос в системі державного управління, фантастичне збагачення чиновників, депутатів, міністрів. Зі слізьми на очах бачимо потоки трун з фронту.

 Для того, щоб не взяти приклад з СРСР і УРСР, Україні потрібно одне - сильна влада. Прямо зараз необхідно розірвати дипломатичні відносини з Росією, припинити будь-яку торгівлю з країною-окупантом, не визнати результати майбутніх березневих виборів в РФ, в повному складі заарештувати фракцію "Опозиційного блоку" в парламенті і всіх членів партії "Опозиційний блок", будь-якими способами відправити в відставку президента, уряд і Верховну Раду, посадити в тюрму Віктора Медведчука та інших олігархів, почати наступальну операцію на Сході.

 Все це треба зробити негайно, інакше саме існування держави Україна буде під питанням. Втім, той же Амальрік у своїй роботі досить добре описав шанси на існування будь-якої тиранії: "Бюрократичний режим, який звичними йому напів-заходами не в змозі буде одночасно вести війну, вирішувати економічні труднощі і пригнічувати або задовольняти народне невдоволення, все більше буде замикатися в собі, втрачати контроль над країною і навіть зв'язок з дійсністю. Досить буде сильної поразки на фронті або будь-якого великого спалаху невдоволення в столиці – страйку чи збройного зіткнення - аби режим упав".

 Як бачимо, всі умови для падіння нинішнього режиму є. Головне, щоб владу в потрібний момент взяли щирі патріоти, готові рятувати Україну від розрухи і війни. А крім націоналістів, в країні інших таких людей немає.