ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ «АРМІЇ Fm»
1 березня перше в Україні Військове радіо «Армія Fm» святкує свій другий день народження. Його задумали як один із засобів інформаційної підтримки наших захисників, які нині протистоять агресору на Луганщині й Донеччині. Це радіохвиля-мотиватор. Музичні вітання, теплі і щирі підбадьорення українським воїнам, актуальні й об’єктивні новини, цікаві рубрики, прямі ефіри із героями нашого часу, лідерами думок і патріотами, життєві й професійні поради та унікальний рейв-драйв, який майже ніде не почуєш, окрім як на Військовому радіо. Це все про нього. Звісно, армійська хвиля наразі охоплює лінію зіткнення з ворогом, оскільки вона має також і контрпропагандистську дію на противагу невпинному російському медіа-зомбуванню місцевого люду.
Проект цей справді унікальний. І щоби осягнути його зсередини, я вирішив поїхати разом із групою військових радійників на чолі з неперевершеною керівницею і натхненницею «Армії Fm» Яною Холодною в кількаденне відрядження на Схід. Ми їздили засніженими й слизькими дорогами, якими до нас колись прийшла війна і якими наші хлопці пробивалися назустріч сонцю, звільняючи Донбас. Але тоді ворог виявився надто підступним. Тепер ми мали нагоду пересвідчитися, що українська армія зовсім інша. Про це у прямих ефірах із Авдіївки й інших місць фронту оповідали бійці та офіцери, які здобули неабиякого звитяжного досвіду. Десантники, медики, штабісти, кулеметники, керівники від командира взводу – лейтенанта до командувача силами АТО – генерал-лейтенанта, були при мікрофоні. Я чув тільки упевненість, віру в нашу силу і правду, яка з нами. І «Армію Fm» справді чекають та слухають на фронті, чують її і на тому боці – хтось зі злістю перемикається на «сепарську» станцію, а хто чує в ній мелодію надії.
За два роки команда військового радіо заповнила нішу мілітарного контенту в Fm-спектрі
Причому це заповнення відбулося напрочуд якісною палітрою радіопроектів від ранкового шоу «Рота підйом» до «Обличч війни», «Хвилин поезії», «Привітів в АТО», «Поліграфу» й багатьох інших. Одними з унікальних проектів «Армії Fm» є «Рейволюція» та «Рейверський weekend». І я хотів би спершу розповісти про нього – звукорежисера Військового радіо й ведучого згаданих програм Олександра Безсонова – головного військового рейвера країни, який запалює серця меломанів суботніми вечорами. Він дуже цікава людина, бо Сашко фактично став першим, хто спробував на фронті створити Fm-радіостанцію для бойових побратимів.
– Була саме четверта хвиля мобілізації. Мені теж прийшла повістка, – згадує Олександр Безсонов. – Нас кликала скривавлена країна. І я відгукнувся. Щоправда, не уявляв, у якій ролі згоджуся. Я тоді займався звукорежисурою, електронікою, музикою на телебаченні, у театрах, на радіо. Закінчив КПІ, але досвід здобував не з теорії, а з власного життя.
У військкоматі Сашку сказали: «Будеш зв’язківцем». Пропозиція сподобалася. Був січень 2015-го. Спершу новобранців вчили на полігонах Львівщини, а потім Безсонов поїхав у Володимир-Волинський – у 14-ту бригаду. За цей час киянин навчився багатьом корисним на війні речам. Окрім вправляння з піхотною зброєю, той близько ознайомився з роботою військового супутникового зв'язку і новими цифровими радіостанціями. Улітку він зі своїм підрозділом уже був неподалік Маріуполя. Каже, що значних боїв не застав, хоча інколи добряче накривало.
– Займаючись рутинною роботою з підтримання зв’язку в батальйоні, постійно згадував рожеву мрію – заснувати радіостанцію у «піратському» форматі. Це коли ти на самопальній апаратурі крутиш скачану в мережі музику, – розповідає співрозмовник. – Ідея настільки засіла в голові, що з відпустки я привіз на передову необхідну апаратуру. І вирішив реалізувати певні творчі задуми. На Донбасі, особливо у прифронтовій частині, панували російські попса і блатняк, який я називаю «уркансоном». Із Донецька й Луганська транслювали «казачий шансон» та зомбоновини. Слухати це лайно не хотілося, а гідної альтернативи бракувало. Кортіло показати місцевому люду і нашим бійцям, що є значно цікавіші стилі. Зокрема, електронна життєствердна музика, яку раніше називали рейвом. Оскільки сам пишу таку музику і добре в ній розбираюся, то поклався на власний смак, коли зібрав потрібну техніку й наважився на перший ефір.
Сашковий підрозділ саме перебував на околицях Мар’їнки, у секторі, який жартома називав «музичним», що мало сенс. Своє дітище зв’язківець назвав «909 Fm». Це на честь уже історичного синтезатора Roland TR-909 родом з кінця 1980-их – його часто використовували на зорі зародження електронної музики. Передавача у 15 Вт, розміщеного на околиці селища, вистачало для накриття 75% Мар’їнки. Втім, заважала невдалість позиції в сенсі поширення радіохвилі.
Необхідні компоненти станції рейвер виготовляв сам або ж замовляв у Китаї. У проект, якщо врахувати комп’ютер, роз’єми, шнури, вклав понад 5 тисяч гривень. Ця радіостанція працювала майже 4 місяці, поки її «батька» не помітили й не закликали на «Армію Fm».
– На той час я добряче насобачився підбирати плей-листи і матеріал для новин. Громадське радіо кидало посилання на свій ньюс, і я його скачував, щогодини видаючи нову інформацію. Звісно, крутив і власні джингли, зокрема анисепарські, – говорить засновник «909 Fm». – Ніколи не забуду, як уперше почув голос свого радіо із приймача в хлопців у бліндажі! Це так круто! Мене чула значна частина бригади. Чутка про фронтову радіостанцію поширилася швидко. Водії спеціально налаштовували приймачі в машинах на її частоту. Дуже цікаво було на виїздах досліджувати, куди дострілює мій рейв-сигнал. Головне, що командування позитивно ставилося до цієї ініціативи.
Згодом Сашковий талант розквітнув на «Армії Fm», куди він перебрався із окопів у донецькій землі, де нині мовить Військове радіо. Безсонов долучився до його народження майже від початку. Працював звукорежисером прямих ефірів, поволі з’явилися авторські музичні проекти, які добре сприйняли прихильники електронної музики, якої не так багато в нашому радіоефір.
– Одна з перших програм – це «Привіт в АТО». Нам, на щастя, не замовляли так званий блатняк. Здебільшого – український або олдскульний рок. Від сучасного хардстайлу до рок-н-ролу 1950-их. Виявилося: то майже незаймана ніша. Це дало можливість охопити широку цільову аудиторію. У моєму «Рейверському вікенді» можна замовити навіть раритетні треки, які на радіостанціях уже не знайдеш. Адже в кінці 1990-их у нас чомусь вирішили, що рейв помер і його витіснила конвеєрна попса.
Із Сашком гомоніли допізна. Вже хотілося спати. Безсонов побажав гарних снів, а сам сів дописувати чергову композицію – енергійну та густу, як паста…
Яна Холодна: «Наскільки круто відчувати на передовій, що для тебе в Києві хтось робить щось важливе й тебе не забули!»
– Спершу серйозних планів чи мрій на великий проект у радіопросторі не було. У січні 2015-го я очолила Центральну телерадіостудію Міноборони, і тільки навесні з’явилася іще туманна ідея створення військового радіо, яке мовило б на фронт, – зауважує Яна Холодна. – Але поволі, так би мовити, я «завагітніла» цією ідеєю, хоча ми довго не розуміли, як це робити. Ініціатива буквально витала в повітрі, бо про неї говорили багато людей, пов’язаних з медіа й інформаційним спротивом. Також цією справою перенявся і радник міністра оборони з питань публічної комунікації Олексій Макухін. Потрібно було визначити, з чого починати, куди бігти у цій цілковитій цілині. Зізнаюся: тоді навіть не уявляла, скільки зусиль доведеться витратити на реалізацію цього надзвичайно потрібного задуму! Навіть якби мені розповіли, скільки часу та нервів треба покласти на цей проект, однак не відмовилася б від нього! Я бачу результат. І він крутий!
Поступово зібралася команда однодумців, яка мізкувала на фінансовими, технічними і організаційними аспектами майбутнього Військового радіо, яке, до речі попервах хтіли назвати «Радіо Укроп», але відмовилися з очевидних причин. Згодом група вийшла на спонсорів, які вклалися у старт медіа-проекту Міноборони. Головним меценатом став благодійний фонд «Spirit of America» (США, Каліфорнія), який надав радіостанції допомогу – техніку, серед якої були перші три передавачі. Згодом передавачі закупляло Міноборони, долучалися і волонтери, що встановлювали малопотужні передавачі, зокрема добре знаний в Україні Мирослав Гай.
– Для спонсорів, можливо, це була певна авантюра, і я їх розумію. Видається, що тоді вони не надто вірили, що нам вдасться щось запустити. Але ми змогли розробити концепцію і внести зміни до наших штатів. Велику допомогу в дебюті надав Валерій Глейзер – людина, яка створила низку комерційних радіостанцій. Він консультував нас по всім напрямкам – від особливостей персоналу до вибору програм і передавачів. Навіть перший тиждень ми виходили з його студії, бо в нашій тривав ремонт і монтаж обладнання. Дуже дякую за це Валерію! – помітно емоційно оповідає керівник ЦТРС Міністерства оборони України Яна Холодна. – Тягнути з підготовкою вже було несила і ми встановили дедлайн – 1-го березня 2016-го я мала сказати: «Доброго ранку, Україно! В ефірі Армія Fm». Так все і вийшло. Спершу мовили он-лайн зі студії Глейзера. Звісно, з висоти нинішнього досвіду визнаю, що дещо можна було зробити краще. Але ми швидко вчилися, зокрема й завдячуючи нашим слухачам та зворотному звязку із ними. Радійникам варто саме прислухатися до них не менше, аніж до зауважень фахівців. За рік ми добряче виросли, у десятку міст на Донбасі нас можна було слухати в приймачах. А нині – це понад 20 міст у районі відбиття ворожої агресії.
Багато зусиль військові радійники витратили на встановлення передавачів армійського радіо, які монтували максимально близько до лінії розмежування, яка натепер на 80% покрита сигналом «Армії Fm». Звісно, десь сигнал краще, десь гірше через особливості місцевості.
Я бачив, як Яна Холодна живе цим проектом. Щойно ми доїжджали до терену, де має в ефірі витати армійська хвиля, як Яна в приймачеві ловила перші, іще невпевнені сигнали справи свого життя. І людині, яка її має, можна тільки позаздрити.
– У житті я перфекціоніст, бо вважаю: роботу слід виконувати ідеально. «Армія Fm» постійно вдосконалюється, у нас великі плани, які повинні вивести на вищий рівень конкуренції. Слава Богу, нас ніхто не цензурує, бо маємо мудрих керівників, які у творчому плані розв’язали наші руки. Це допомагає створювати справді якісний продукт, – пояснює Яна Холодна. – І його фішка – національно-патріотичний контент, який почасти колеги з комерційних станцій не дають у ефір. Переконана: треба підтримувати маловідомих але талановитих українських виконавців, які мають усі кондиції, щоб стати реальними зірками. Але в них бракує коштів «на розкрутку». Наш святий обов’язок – підтримка військових, які виконують фронтову пісню, письменників, які пишуть про військо й українську звитягу. Ми доносимо до наших солдатів і офіцерів важливу інформацію, яку вони через певні причини не можуть вчасно отримати. І те, що нас на сході слухають цивільні, є важливою річчю. Бо, на жаль, коли виїжджаєш за кількасот кілометрів від передової, починаєш розуміти: відчуття реальності війни в суспільстві щезає. І розумієш: треба постійно пояснювати, що справді відбувається на сході. Війна багатовимірна – в людських стосунках, розмовах, новинах, відчутті безпеки і захищеності, перспективності життя тощо. Під час ефірів нам телефонують люди із окупованих Горлівки, Макіївки, Стаханова. Вони часто передають вітання українським солдатам. Кажуть, що чекають на повернення нашої армії. А найбільше щастя – отримувати привіти і теплі слова з фронту. Коли ти приїздиш дуже близько до «нулів», де наші плакати розбирають по позиціям та бліндажам. Це сигнал: ми слухаємо вас. Звитяжці вже герої від того, що нині пішли служити у військо. І в наших виїзних ефірних сесіях головними гостями стають саме такі захисники. Наскільки круто відчувати на передовій, що для тебе в Києві хтось робить щось важливе й тебе не забули! Це має надихати. І слоган Військового радіо саме про це. Ми говоримо: «Служимо разом!», і жодним чином тут не покривили перед істиною…
Днями Міністр оборони України Степан Полторак зауважив, що започаткування «Армії Fm» стало важливою віхою в розвитку військових ЗМІ – саме повноцінної радійної компоненти вони не мали до весни 2016-го. Дуже цінним є те, наголосив очільник оборонного відомства, що інформація, позитивний настрій, підтримка на хвилях Військового радіо надходить у ті місця на терені українського спротиву агресії, де якраз такого контенту і бракує, де доводиться боротися з інформаційним впливом окупанта. Тому цей надзвичайно успішний проект, сповнений переможної і життєствердної атмосфери, обов’язково розвиватиметься за підтримки керівництва Міноборони.
Ось він – результат, заради якого варто було все починати понад два роки тому. Але це іще не вершина мрій. Яна Холодна має амбітне завдання – «Армія Fm» повинна стати загальнонаціональним проектом, щоб її хвилю чули в усіх обласних центрах. Що ж, лишається тільки побажати успіху та супутнього вітру хвилям Військового радіо, яке не збирається зникати навіть тоді, коли закінчиться війна.
