МОСКАЛЬ ПРИЙНЯВ УЛЬТИМАТУМ ТА ВИБАЧИВСЯ
Сьогодні Директор департаменту інформаційної політики Закарпатської ОДА Ярослав Галас у телефонній розмові підтвердив мені, що Голова Закарпатської ОДА Геннадій Геннадійович Москаль прийняв ультиматум від «тройки» представників ГО «Никто Кроме Нас» («НКН»), в якому «НКН»-івці вимагали вибачень від нього та мого звільнення з посади Заступника Голови Закарпатської ОДА. Жодного розслідування, суду, застосування статті 277 Цивільного Кодексу «Спростування недостовірної інформації» не було.
В останнє щодо моєї долі «тройка» офіцерів КГБ ухвалювала рішення у 1985 році – коли мене виключили з університету та з комсомолу «за незрелые политические высказывания и взгляды».
Що таке «НКН»?
ГО «НКН» це організація яка нібито об’єднує ветеранів війни в Афганістані, але водночас не приховує своєї співпраці із російськими військовими. Керівництву «НКН» прокуратурою України висунуто офіційну підозру у вчиненні тяжкого злочину – допомозі бійцям «Беркуту» у переховуванні зброї, з якої 19-20 лютого 2014 року розстрілювали майданівців. Рішення суду в ЄРДР додається (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72022517).
Представники «НКН» причетні до зривів українських акцій в Донецьку у 2013, розриванню українських червоно-чорних прапорів. (http://deniskazansky.com.ua/nikto_krome_nas_i_berkut/).
Народний депутат Володимир Ар'єв наводив дані про деяких «НКН»-івців як «кротів» Захарченка на Майдані.
В соціальних мережах видно що деякі прихильники «НКН» активно підтримують Владіміра Путіна, прославляють імперіалістичну політику СРСР, публікують зображення «ґєорґієвскіх» стрічок та підтримують «дружбу» із представниками т. зв. «русинського» сепаратистського руху на Закарпатті.
Чого «НКН» вимагали від Геннадія Геннадійовича Москаля?
У лютому 2018 року, на нараді присвяченій пам’яті полеглих учасників бойових дій на територіях інших держав я заявив, що за Афганську окупаційну війну нам усім слід вибачитись, а зовсім не прославляти її як «подвиг». На що керівники «НКН» на Закарпатті відреагували агресивно, відмовляючись від такого трактування подій та називаючи себе «героями Війни в Афганістані». Хто оголосив їх героями – невідомо, адже відповідних нагород «герої» не отримували.
Це збіглося із публікацією моєї дружини-журналістки, яка розмістила матеріал про заяву прокуратури України щодо підозри керівництву «НКН» у переховуванні зброї, з якої вбили майданівців у лютому 2014 року.
Саме за все це «НКН»-івці зажадали вибачень і мого звільнення. За те, що назвав війну в Афганістані окупаційною, її учасників – жертвами, та за те, що моя дружина поширила заяву прокуратури про підозру «НКН»-івців у вчиненні злочинів проти майданівців.
Чому відбувається посилення позицій антиукраїнських сил в Україні?
Це складне питання. До цього часу діють юридичні норми про пільги Чекістам, КГБшникам та іншим катам українців. До цього часу ми сором'язливо називаємо вторгнення радянських військ в Угорщину у 1956, у Чехословаччину у 1968 та в Афганістан у 1979 «бойовими діями на територіях інших держав». Я радію, що багато ветеранів війни в Афганістані стали на бік українців під час Майдану та Війни на Донбасі. І шкодую, що багато продовжують працювати проти держави, яка чомусь дає їм пільги та виділяє землю.
До цього часу діє «Соглашение о взаимном признании льгот и гарантий для участников и инвалидов Великой Отечественной войны, участников боевых действий на территории других государств, семей погибших военнослужащих» відповідно до якого ми визнаємо усіх ветеранів радянських військових кампаній з інших пост-радянських республік та змушені надавати їм пільги коштом наших податків.
До цього часу представники таких організацій як «НКН» отримують відомчі нагороди від Міністерства Оборони України.
Хочу наголосити, що я вдячний Геннадію Москалю за запрошення працювати із ним у Сватівській РДА в Луганській області та на Закарпатті. Вдячний за те, що завжди дозволяв мати свою, окрему від його власної, думку щодо різних суспільних та політичних питань.
Шкода, що у нас в країні ухвалюються рішення під тиском мілітарних антиукраїнських організацій, які вирішують власні проблеми не через суд, не через застосування статті 277 Цивільного Кодексу «Спростування недостовірної інформації», не через проведення мовних експертиз – а через ультиматуми та погрози «снайперами».
Хочу сказати лише одне – я нікуди не йду. На Кіровоградщині, Луганщині, Закарпатті я працював тільки на український народ. Йому я і буду служити.
З посади вільної людини мене ніхто не звільнить, окрім мене самого, якщо я зраджу власним принципам.
