"Тут везде ВАШИ войска"

Інколи мені здається, що я або спостерігаю, як знімається фільм про війну, або ніби сама перебуваю в кадрі. Декілька років тому я не могла навіть уявити, що я сама буду причетна до чогось подібного…

…Республіка Міст. Мабуть, вже і не треба нікому пояснювати, що це – в’їзд у мертві, вщент розбиті колись багаті Піски. Чекаємо на проводжатого. Повз нас через блокпост проїжджають військові КРаЗи, роздовбані позашляховики. Життя не вирує. Просто іде своєю чергою служба.

Несподівано зі сторони Першотравневого під’їжджає новенький цивільний седан корейської марки. Зухвало яскраво світяться фари. Тут так не прийнято. І це вже нікому не потрібно пояснювати. Наче…

В салоні літнє подружжя. Жіночка напружено дивиться навкруги. Машина перегородила вузький проїзд між бетонними блоками, не зробивши навіть спроби дати дорогу військовим на здоровенній вантажівці. Тільки коли та під’їхала впритул, водій трошки здав назад. А потім проїхав знову вперед, майже до самісінького блокпоста.

Над кермом збуджено літають руки водія. Жести досить красномовні: почему это тут перегородили все? Мы всегда тут ездили и была нормальная дорога. Что происходит? З машини таки виходить водій. Десь під 60. Темно-синій костюм, пошитий явно ще за часів Радянського Союзу. Шалик пов’язаний навкруги шиї так, як носили партійні боси. Ноги ледь відриваються від землі. В салоні нашої машині влучно прозвучало: уламок сталінізму.   

За цією дивною в цих місцях картиною спостерігають всі бійці блокпосту – підтягнулися до шлагбауму і також, як і ми, не можуть зрозуміти, звідки тут взялися ці "інопланетяне". Виходимо з машини, щоб підслухати розмову.

- Мы здесь всегда на Донецк ездили. Почему дорога закрытая?

- Куди? - бійці ніяк не можуть зрозуміти "шутку юмора". Все ж війна іде чотири роки… - Тут немає проїзду. А як ви сюди доїхали? Ви ж проїжджали інші блокпости?

- Да там везде ВАШИ войска… - відповідь "аксакала" нас всіх позбавляє можливості жартувати, та й взагалі говорити. Він серйозно? ВАШІ війська? А де ж ВАШІ?

- А як ви взагалі сюди доїхали? – у когось з бійців ступор відійшов швидше.

- На машине вот домой едем. Из Киева.

- А в Київ як потрапили?

- Поездом!

В цей момент за нами під’їхали, ми мусили виїхати з цього кадру в наступний. Але проїжджаючи повз здивованих бійців, не втрималися і дали пораду: пропускайте їх. Доїдуть до крайніх будинків Пісків, хай лишають машину і йдуть до СВОЇХ… Недобра порада? Так і бійці вирішили. І терпляче почали пояснювати щось про КППВ, об’їзд, правила перетину умовної межі… Навіть фари легковика світили невдоволено нам у спини…  

Нас чекала зустріч з НАШИМ військом, з НАШИМИ солдатами, з НАШИМИ захисниками… Дмитро Муравський із своєю командою почав роботу над новим проектом "Піски. Підірваний світ".