«Змінили сепарам ландшафт»: військові звели бліндаж під ворожим вогнем
Будували, будували і нарешті вибудували! Насправді, в рамках проекту «Польові бліндажі» ми передаємо швидкозбірні конструкції, і саму «коробку» можна зібрати менше, ніж за годину. Але ж війна в усе вносить корективи! Тому «нарешті» – це скоріше про те, як військові не могли підступитися до складної та небезпечної ділянки.

Всі дерев’яні деталі бліндажу збираються на міцну арматуру. Це дозволяє бліндажу витримувати зсуви грунту під час обстрілів. У цьому полягає принципова відмінність від бліндажів, зібраних з лісу кругляку, які при пошкодженні завалюють бійців важкими колодами, буквально замуровуючи під землею.
«На глибокому нулі команда «йожиків» збудувала хатинку. Тепер будемо землю приватизовувати!» – жартує командир роти Олександр на псевдо «Йожик». Але плани щодо повернення української землі під контроль України – цілком серйозні. Власне, для того вони й там!
Звичайно, поява нових фортифікацій не залишилася непоміченою, тож російські бойовики вирішили одразу випробувати наш бліндаж на міцність. Бліндаж виявився традиційно міцним, а от терористи отримали по зубам у відповідь.
«Хлопці звели бліндаж і одразу зайнялися ландшафтним дизайном. А я корегував», – каже Олександр. Дійсно, лінія горизонту на позиціях терористів зазнала невеликих змін. Що дуже тішить! Адже тепер наші військові можуть працювати у безпеці.Нагадаємо, що на нові бліндажі все ще є черга – на передовій потрібен захист, причому чимшвидше. Ми, волонтери People’s Project, збираємо кошти лише на матеріали. Самі ж бліндажі інженери збирають на волонтерських засадах, тобто власними силами, коштом свого часу і на власній території. Друзі, як бачите, потреба у захисті з часом не зникає. Можливо, саме ваша гривня, пожертвувана в рамках проекту «Польові бліндажі», вбереже українського воїна від прильоту ворожої міни.





А между тем, если бы за последние четыре года продвигались вперёд хотя бы на 1-2 километра в месяц, уже бы давно всё освободили. Не вниз надо двигаться, а на восток! Но шоколадному говнокомандующему это невыгодно: вернутся с фронта ветераны и спросят: а как это люстрированные рыги личным указом назначены обратно на свои хлебные должности? Почему ни один убийца Небесной сотни не наказан? И т.д. И уже не дашь команду порохоботам в Сети орать: почему ты не в окопах? И у Запада кредиты и безвозмездную помощь не потянешь на армию, и со своего народа налог на неё не возьмёшь, что потом можно безжалостно пилить и становиться всё более богатым президентом всё более бедной страны....
Поэтому надо копать вниз, вместо того, чтобы идти вперёд...
Ми завжди кажемо, що країні не вистачає справжніх експертів у своїй справі. Тож, якщо знаєте, як краще - треба їхати і показувати хлопцям, як треба!
https://censor.net/video_news/3062641/yak_zminyuvalasya_liniya_frontu_na_donbasi_za_4_roky_video
Бачу, що з березня 2015 р., окрім Світлодарській дуги більш ніж рік тому (проте лише на кілька кілометрів, що ледве можна помітити, якщо не знаєш про це) нічого не змінилося. Де там ще що "суттєво посунулося" не знаю; чи мапа бреше і ми вже на Кубань прямуємо, а я тут сиджу вдома і марную час?
Щодо вашої пропозиції. Тобто якщо я приїду туди й позову атакувати ворога, вони усі за мною підуть, і командувачі нічого не скажуть про якісь там мінські угоди та погодяться атакувати? Чомусь не вірю, особливо тому що в армії вже був в 2015 р. і знаю, що так не працює.
Але навіть сумніше є те, що ми здатні фізично загнати ворога аж за Урал - але ж це торговельні партнери, не можна так...
Отже, не звертайте уваги. Ще раз дякую.
Душа убога встала рано,
Напряла мало та й лягла
Одпочивать собі, небога.
А воля душу стерегла.
- Прокинься,- каже.- Плач, убога!
Не зійде сонце. Тьма і тьма!
І правди на землі нема! -
Ледача воля одурила
Маленьку душу. Сонце йде
І за собою день веде.
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі...
І буде правда на землі.