Анатомія зрадофільства

Послухаєш «всепропалівську» риторику деяких «просунутих» зрадофілів і реально складається враження, що гірше від нашої влади немає, що силовики вміють тільки рейдерством та залякуванням бізнесу займатися, а рівень корупції у нас вищий, ніж десь в Колумбії чи Зімбабве… Взяти хоча б ситуацію з Аркадієм Бабченком: тільки но з’явилася інформація, що російський емігрант живий, що це була спецоперація СБУ, як одразу ж Фейсбук та інтернет загалом вибухнув гнівними постами і матеріалами: «СБУ хотіло усунути конкурента влади з ринку озброєнь», «Україна зганьбилася перед світовою спільнотою», «міжнародні журналістські і правозахисні організації засудили «цирк» правоохоронців», «Бабченко типовий представник «руского міра», нащо він нам взагалі»… І т.д., ко-ко-ко, пок-пок-пок…

Скидається на те, що ці зрадофіли навіть підсвідомо радіють такому стану речей – є ж бо привід зайве понапускати жовч і облити брудом державні інституції.

З якою метою це робиться? Ясно, що у великій когорті зрадофілів є ті, що свідомо нагнітають ситуацію, працюючи на ворожу пропаганду, але є й такі, що просто підтримують тренд або піддаються емоціям.

Для того, аби зрозуміти анатомію вітчизняного зрадофільства і запропонувати суспільству хоча б якусь, саму просту «вакцину» від нього, давайте просто розберемося хто і для чого розганяє істерію по мережі.

Популісти

Це в основному персонажі, які прагнуть заробити собі рейтинг на суспільному невдоволенні. «Комуналка росте, ціни ростуть, зарплата не встигає за інфляцією, гривня падає, рівень зубожіння катастрофічний!» - подібна риторика лунає з їх вуст ледь не щодня. Серед них є багато таких, які, свідомо або ні, підіграють російським пропагандистам. Щоб відділити зерно від полови, тобто популіста від зваженого політика, уважно спостерігайте, хто ходить на різні «політичні ток-шоу» на телеканалах проросійського спрямування (про ці канали мова йтиме нижче).

Ображені

До цієї категорії відносяться ті діячі (політики, експерти, бізнесмени), яких лишила не при справах нинішня влада. Зокрема, до таких відноситься олігарх Ігор Коломойський, який через свій канал «1+1» роздуває різні скандали, покликані підставити підніжку чинній владі.

Проросійські політики, політологи, громадські діячі та блогери

Найбільший сегмент в когорті зрадофілів посідає неприхована російська агентура. Щодо політиків – то це політики Віктор Медведчук, Василь Німченко, Надія Савченко, олігархи Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Вадим Новинський, Рінат Ахмєтов і загалом весь «Опозиційний блок» в повному складі, а також організації «Український вибір», «Успішна країна» і т.д.

Серед громадських діячів і так званих «журналістів» такими є Ірма Крат, Руслан Коцаба, Анатолій Шарій, Надія Курамшина (так зване обєднання солдатських матерів), Ігор Гужва, Наталія Ващенко.

Серед політологів – Михайло Погребінський, Вячеслав Піховшек, Кость Бондаренко, Руслан Бортник, Олексій Якубін, Микола Спірідонов, Віталій Усенко, подружжя Бикових, Олексій Вороненко, Максим Гольдарб, Андрій Бузаров, Андрій Золотарьов, Валентин Гайдай (донедавна мав діаметрально протилежні погляди, але, схоже, спокусився на гроші проросійських політиканів).

Особливість цієї групи в тому, що вона не лише критикує реформи та будь які інші ініціативи влади, але й постійно «топить» за мир будь якою ціною. Запамятайте ці прізвища, і якщо такі особи є у вашій френд-стрічці на ФБ – видаляйте, блокуйте їх і не намагайтеся шукати раціональні зерна в їх меседжах. Адже це люди, які цілеспрямовано займаються руйнацією інституцій держави.

Проросійські ЗМІ

Ці медіа багатьом з вас відомі, зупинятися на аналізі їх контенту не бачу сенсу, але можемо ще раз їх перерахувати – це Голос.ЮА, Інтер, Вєсті, Голос правди (вірніше – брехні), РИА «Новости», Страна.ЮА, ТРК «Україна», НьюзВан, 112 канал та більш дрібні медіа. Саме на них ви і побачите політиків-зрадофілів, популістів, псевдоблогерів, політологів і громадських діячів, про яких йшла мова вище.

Борці «за права чєловєка»

Найбільш цікавий контингент – професійні борці за різні права людини та так звані антикорупційні діячі (наприклад, нардеп Сергій Лещенко). Їх фішка – роздмухувати різні корупційні скандали, які несуть шкоду не лише іміджу влади, але й іміджу країни. Найбільш вигідні Росії – адже вони позиціонують себе типу як патріоти, що хочуть добробуту країні, а насправді – роблять роботу, наслідком якої є зменшення підтримки України на Заході. А це власне саме те, чого найбільше прагне РФ – без допомоги країн ЄС і НАТО, різних міжнародних організацій нам буде вкрай скрутно.

Так звані «правозахисники» (наприклад – Емнесті інтернешенал - Amnesty International) найбільше люблять наїжджати на силові органи та на організації українських націоналістів. Зайве пояснювати, чому це вигідно Путіну. Правоохоронці і націоналісти (як найбільш вмотивовані, ідейні і відчайдушні) є головною перепоною для російських військових на фронті та диверсантів в тилу, потужною перешкодою на шляху планів Кремля.

Операція з Бабченком чітко вказала, хто найбільше ллє бруд на правоохоронців, хто намагається безперечну перемоги нашої Служби подати як «крах демократії», загрозу «свободі слова» і «правам людини в Україні».

Запамятайте тих, хто найбільш біснується в інтернеті з приводу цієї операції – вони радше за все відпрацьовують навіть не кошти проросійських олігархів, а кошти самого Кремля.

Професійні зрадофіли та просто невігласи

Звичайно, не всі, хто обурений діями СБУ, є агентами Москви. Є просто люди, які піддаються емоціям, які не можуть чи не бажають аналізувати інформацію, або ж просто хочуть повістити свої негаразди на когось звище. І органи влади для них виступають універсальною відмазкою: грубо кажучи, якщо у мене хтось нас..ав у підїзді, то в цьому обовязково винний Порошенко, Аваков, Супрун чи ще хтось там.

Є і категорія цілком патріотичних зрадофілів, яким приносить задоволення тикати владу за будь який прорахунок. Хоча таких радше меншість, адже більш-менш свідомі громадяни, які незадоволені владою, просто не витрачають час на розгін зрадофільського контенту в неті. І якщо таким людям все ж допікло, то вони виходять на публічні акції з вимогами вирішити КОНКРЕТНІ проблеми, а не просто з метою «дати п…лей» «мусорам» чи чиновникам, як це роблять «професійні зрадофіли».

Треба завжди памятати: зрадофільство є важливим інструментом в інформаційно-психологічній складовій російсько-української війни. Мета тих, хто провокує зрадофілію, не лише підірвати довіру до державних інституцій, збурити соціальні протести, які мають посіяти хаос і привести до влади популістів, але й увігнати населення в стан зневіри, апатії, депресії, пригнітити будь-яку здатність до критичного мислення, до опору окупанту, переконавши, що «українська влада гірша за Путіна». Багато зрадофілів, самі того не розуміючи, стають солдатами Кремля.

P.S. Наостанок скажу: так, є сфери, про які дійсно можна сказати, що там все погано – зокрема, економічна стратегія держави не витримує жодної критики. Але ж цю ситуацію ажніяк неможна застосовувати до всього в країні загалом! Тому, просуваючи зрадофільство, двічі задумайтесь: а на чиєму ви боці?