Чому керівники ЛГБТ-руху проти підтримки української армії?

Знайомтесь. Олена Шевченко. Одна з ключових робітників ЛГБТ-індустрії в Україні.

Олена вчора збрехала в ефірі, що не казала такого. Можете почути і перевірити все власноруч. Ось три хвилини нашої дискусії, де все стає на свої місця.

Позицію Олени щодо волонтерства для оборони країни повністю підтримує інший ключовий керівник ЛГБТ-індустрії:

То феміністки заявлять, що "государство спонсирует войну на Востоке". То на гей-параді несли плакати "Зупиніть громадянську війну!". То учасники феміністичних протестів просто відверті ватніци, які вчора приперлися сюди з Москви.

Це невипадково. Більшість ліворадикальних та ватних рухів перепрофілювалися з початком війни на "борців за права секс-меншин". Цьому є низка причин:

- Фінансування. Комуністичні та ліворадикальні організації з утечею Януковича понесли серйозні утрати. Частина ліваків, що годувалася від російських фондів та спецслужб, взагалі стала на межу виживання. ЛГБТ та лівацькі "правозахисні" течії стали легальним шляхом до нових фінансових джерел. 

- Політичний прихисток. Сепари, ліворадикали та просто комуняки вже не "вата йо..бана" в очах пересічного українця. А принаймні пробують стати "борцями за права". Таким чином вберегтися від народного несприйняття. Отримати шанс на реванш.

- Інфільтрація та маніпуляція. Ліворадикали та сепаратисти використовують істерію на теми ЛГБТ та гендеру для просування власного порядку денного. Це було би неможливо, якби організатори ЛГБТ-руху мали хоча би рудименти побутового патріотизму. Але не мають, тому ліваки вільно використовують ЛГБТ-тему як таран для просування дискурсу про "хунту" та "патриотическое мракобесие поразившее страну". 

Це оптимістична оцінка. Песимістична оцінка - частина провідних ЛГБТ-діячів взагалі самі мають ватні погляди. Для прикладу керівниця Amnesty International Україна Оксана Покальчук. Ця особа байдужа до долі українських в'язнів Кремля. Натомість неодноразово випускала заяви про загрозу "фашизму" в Україні. А також заяви підтримки багатьох одіозних проросійських діячів. Нещодавно як мені стало відомо взагалі відбувся скандал, коли люди з Amnesty відмовляли українських чиновників від заяв проти Росії. Все більше виглядає, що Amnesty отримує частину фінансування з Росії.

Тому серед ключових активістів ЛГБТ-руху постійно вискакують подібні фігури:

Ніна Потарська. 

Смішно намагається не відсвічувати, але не зміг утриматися від злорадісного знущання над тризубом, давній діяч комуністичного підпілля Деніс Пілаш. Нещодавно активно долучилася до ЛГБТ-тусовки і ліва активістка Вальдман:

Є приклад Сергія Киричука, лідера сепаратистської банди "Боротьба". Киричука досі активно "фейсбучить" Олена Шевченко:

Я не кажу, що керівники ЛГБТ-індустрії - це сепаратисти. Це просто люди яким чхати на все інше і тому серед їхнього руху плодотворно множаться мерзотники. І саме тому попри гучний правозахисний пафос ми бачимо повну відсутність солідарності ЛГБТ-активістів з іншими громадянами:

Профспілкові та трудові протести? Я не бачив жодного з ЛГБТ-грантоїдів, коли ми підтримували нашумілий страйк в тролейбусному депо в Києві. Не бачив їх ніколи на робітничих протестах і до того.

Протести за право на мирні зібрання? І за часів Януковича і зараз неодноразово влада намагалася змінити закон про мирні зібрання. Жодного керівника ЛГБТ-тусовки ця проблема ніколи не турбувала.

Боротьба з сепаратизмом та проросійськими рухами? З боку ЛГБТ жодних заяв та переживань. Фейсбук ЛГБТ-тусовки знає лише балачки про гранти та сексуальну орієнтацію.

Проблеми тітушок, покарання по справах Майдану? Жоден з керівників ЛГБТ-руху ніколи не кричав щодо безкарності злочинців режиму Януковича. Повний нуль. Вся країна - С14, ліберали, порохоботи, аполітичні кияни, ветерани добробатів - вийшли на протест проти випущеного на волю ватажка тітушні Крисіна. Єдині кого там не було - ЛГБТ-тусовки. 

Ви можете згадати будь-яку соціальну чи народну проблему. Від гарячої води чи тарифів до прозорості виборів або реформи державної системи. Ви ніколи не зустрінете там ЛГБТ тусовку. Їх цікавить лише питання секс-меншин. Нульова солідарність.

ЛГБТ-структури переконували що борються за рівність. Але 2017-му році вони нарешті змогли провести гей-парад так як хотіли:

Це боротьба за права? Особи з психічними розладами, які демонструють це публічно?

Громадяни, які не схвалюють подібний розвиток подій збираються в неділю 17 травня о 8:00 біля оперного театру.  

ЛГБТ будуть проводити гей-парад. Але найгірше що "парад" пішов далі. У школи. ЛГБТ-рух нав'язує всій країні якими будуть підручники. "Солов'їна мова" в гімні України дискримінує інші національності. Не можна вживати слово "батьки". Це дискримінує лгбт та неповні сім'ї. І взагалі в ілюстраціях для дітей не можна, аби хлопчики лагодили трактори, а дівчатка бавили дітей. Це "порушує свободу" обирати чи народжувати дітей, чи лишатися чайлд-фрі.

...

Про ці факти не напише преса. І навряд покаже телебачення. Вважаєте це суспільно важливою інформацією? Поширте. Скиньте друзям. Окрім "партизанського" радіо у вигляді таких блогів - інших шляхів для правди нема.