Монопольні війни, або як потрапити в «список тих, скарги на кого почують»

Наступного тижня у мене і інших держуповноважених річниця – три роки з моменту призначення в АМКУ.

І саме напередодні річниці я на собі відчула, що таке потрапити в список чиновників, «скарги на кого почують» в силових органах. 

Коли ти в нього потрапляєш - це вже інше життя. Кожна твоя навіть незначна та маленька помилка може перетворитись в «злочин сторіччя». З’являються списки держуповноважених «на вихід». З’являються статті про те, як ти «виграла в лотерею» та «працюєш на азербайджанську мафію», будучи одночасно «агентом Кремля». Зустрічаєш знайомих, а вони абсолютно серйозно так запитують «А як ти так тупо спалилася з цим виграшем?» І думаєш про себе: «Ну якщо навіть вони, хто мене знає, повірили в таку ахінею, то що взагалі думають про це ті, хто виплачує кожен місяць мені заробітну плату?»

За останні півроку я дуже багато чого вже пережила. Саме з того часу, коли я почала займатись ринком лотерей, моє життя кардинально змінилось. Я стала постійним об’єктом уваги зі всіх боків. Невідомі мені до цього «змі» знаходили і знаходили якісь факти з моєї біографії, невідомі ні читачам, ні мені самій. Відбувалась низка інших дивних речей, які змушували хвилюватись не тільки за себе, а й за мою родину. І в той самий час ти закінчуєш своє розслідування ринку, направляєш в Уряд пропозиції, чекаєш, що тобі скажуть у відповідь. І не мов би те все закінчила, витримала, не зламалась, і це знущання повинно закінчитись…  А воно чомусь не закінчується. Знаєте чому? Бо треба у всіх на очах показати, що буває з тими, хто «недогадливий» та «глухий до побажань».

А до цього ледь не кожен день додаються інші проблеми. Бо крім лотерей, є ще й колегія з розгляду скарг у сфері публічних закупівель. А там, як би кому не хотілось, але завдяки «Прозорро» вже нічого не приховаєш. І ми в Комітеті це чудово розуміємо. А дехто досі ні. Вони насправді вважають, що ми можемо винести два протилежних рішення: одне по скарзі для «звичайних», а друге по скаргам для «деяких». 

А потім додається ще справа, яку ти розслідувала проти Міністерства юстиції, і рішення по якій Комітет повинен був прийняти саме сьогодні.  Але раптом Міністерство юстиції  після двох років дослідження та розслідування його монополії подає заяву до НАЗК, що в твоїх діях можуть бути ознаки корупційного правопорушення! Бо вони раптово саме зараз згадують, що ти до роботи в АМКУ встигла менше року пропрацювати в Державній виконавчій службі, яка на той момент ще була окремим органом влади. І той рік тобі зараз шиють як конфлікт інтересів тільки для того, аби убезпечити “ознаки монополії” СЕТАМу на торгівлю арештованим майном від твого розслідування.

Тиск? Ні, не чули. І від кого - від Міністерства справедливості.

І коли ти розумієш, що це все ти отримуєш у відповідь на те, що просто робиш свою роботу. Коли на власній шкірі відчуваєш, як це, коли «система» починає огризатись (повірте, в статтях і постах воно виглядає значно лагідніше, ніж є насправді). Тоді хочеться побажати витримки всім, хто через це вже пройшов, хто проходить, і  у кого це ще попереду. Хтось переживе це, а хтось ні. Але якщо нас, переживших, буде більше, то майбутнє моєї країни для наших дітей буде кращим.