Мирне життя на передовій. Ізраїль vs Сектор Газа.

Днями побував на кордоні Ізраїля з Сектором Гази. 

За один день ми з групою співробітників правоохоронних органів з різних країн проїхали вздовж всього кордону (точніше лінії розмежування - так її називають самі ізраїльтяни).

Були за кілька метрів від Сектора Гази і бачили постійну боротьбу двох різних світів за виживання.

З одного боку - це невеликі ізраїльські поселення (кібуци), з іншого - суцільне величезне місто на супер маленькій території під контролем палестинського ісламського руху ХАМАС (60*12 км.)

Такий «візит» став можливий в межах програми «Поліція і суспільство», яку реалізує Уряд Ізраїля.

Кібуци з боку Ізраїлю постійно обстрілюються переважно саморобними ракетами і закидуються вибуховими сумішами за допомогою повітряних куль тощо. Ізраїль жорстко відповідає у відповідь (як правило, точковими обстрілами), хоча це складно зробити без втрат серед мирного населення - територія Сектора Гази одна з найбільш населених місць на землі (тут проживають близько 2 млн. осіб).

Проте, всюди продовжується життя. Діти ідуть в школу і садок, батьки їдуть на роботу (якщо вона є). 

В ізраїлських кібуцах у кожного прикордонного мешканця є і робота (як правило поза поселенням, але вона є), і своя відповідь на питання «чому я досі тут живу».

І кожен, включаючи дітей, знає, що у випадку обстрілу у нього є максимум 5 секунд добігти до бомбосховища, яке є в кожному будинку або установі (всі бомбосховища були побудовані за державною програмою і за державний кошт). Тут настільки близько до кордону (від 300 до 1000 метрів), що протиракетні системи не встигають спрацювати.

Дитсадки на кордоні обнесені великим восьмиметровим парканом із бетонних блоків або побудовані вже як бомбосховища. Діти виростають в атмосфері постійної війни і постійної загрози.  У кожного з них - хронічний посттравматичний синдром.

На моє запитання чому батьки не переїдуть на кілька кілометрів вглиб Ізраїля, де спрацьовують системи ПВО «Залізний купол», вони відповіли, що це своєрідна мирна боротьба з терористами з Сектора Гази - завжди залишатись на місці (якщо це можливо) і швидко відновлювати традиційний ритм життя. Тим самим вони демонструють терористам їх безпорадність порушити ритм життя Ізраїля. Навіть ризикуючи при цьому своїм життям і життям своїх дітей.

Крім цього, ізраїльські солдати в такому випадку захищають конкретні поселення і людей за своєю спиною, а не абстрактну територію.

Поліція рідко з`являється в цих районах: злочинність майже відсутня - занадто великий ризик для потенційних злочинців вчиняти, наприклад, крадіжку під обстрілом. Коли сім’ї тимчасово залишають їх будинки мародерства немає.

Держава зацікавлена в житті цивільних людей на «передку»: вона знижує податки для тих, хто проживає на подібних територіях і «вкладається» в системи безпеки і раннього попередження про ракетні обстріли. Крім цього, у кожного жителя на телефоні є мобільний додаток з оперативною інформацією про ситуацію на кордоні, про всі загрози і попередження. При цьому, у разі небезпеки телефон блокується доти, доки користувач не прочитає повідомлення про небезпеку. Так ізраїльтяни залишаються жити на самому краю.

Проте, такий вчинок тисяч людей залишає змішані почуття. І багато запитань. Чи мають право батьки наражати на смертельну небезпеку своїх дітей, маючи реальну можливість жити в інших регіонах, де не стріляють або стріляють менше? Чи варто взагалі жити таким життям - серед постійної небезпеки, час від часу ночувати у сховищах, постійно чекати обстрілів і.т.д.

Кожен із тих, хто залишається на цих територіях вважає, що знайшов відповіді на ці запитання. Більше того, такі поселення збільшуються - будуються нові будинки, приїжджають нові сім`ї. Одна старша мешканка такого кібуца розповіла, що із 10 її онуків 8 залишились жити в кібуці.

Певне, це показник успіху державної політики в цьому напрямі.

Не дивлячись на тисячі кілометрів, які розділяють Ізраїль і Україну, знаходиш багато спільного у проблемах, які є у наших країнах. 

Тут можна наочно побачити варіанти розвитку ситуації у випадку замороження конфлікту. Різні варіанти побудови мирного життя на передовій.

Головне, що тут видно чітку політику держави щодо цих людей і цих територій, яка в тому числі має конкретні фінансові та організаційні механізми.