Катерина Гандзюк: що втратила Україна?

Важко повірити, що Катерина Гандзюк вже немає. Розуміння втрати прийде згодом.

Що втратили її рідні і близькі зрозуміло - дорогу людину, сильну, мужню, відважну.

Що втратила Україна?

Україна втратила бійця інформаційного фронту. Безкомпромісну, ефективну, патріотичну. Такою була Катя.

Вона вважала сепарів та російських пропагандонів своїми особистими ворогами. Ненавиділа Медведчука, Суркова, московських попів, місцеву херсонську вату.

Не тільки ненавиділа, але й постійно робила все, щоб ускладнити їм життя.

Організовувала місцеві двіжі разом з добровольцями та ультрасами. Після цих двіжів дрібні ватнюки рік ховались по кутках. А ватні політики масштабом побільше змінювали свої плани та оминали Херсон.

Катя постійно допомогла з організацією бордів в Херсоні та на кордоні з Кримом, які люто дратували мескалів. На фото - борд, з якого почалося наше знайомство. Якщо наш витвір не показали у хейт-шоу на Роісся24 - ми вважали кампанію невдалою. Але майже завжди показували.

Медведчука Катя ненавиділа особливо. Цій темі вона присвячувала чимало часу. Медведчуки, Козаки, Толочки та інші отримали від Каті або за її ініціативою чимало копняків в інформаційному плані.

Діставалося від неї і місцевій публіці. Ментам, псевдоактивістам, які маскуються під патріотів, відвертим сепарам типу Стрємоусова (вірного соратника Киви).

Я не знаю, як ми далі без Каті будемо. Важко. Без її ідей, її оцінок, її енергії та наполегливості.

Єдине, що я особисто можу зробити - це продовжити її боротьбу. Продовжити ті напрямки, які вона для себе намітила: лупашити сепарню всюди, де бачимо.

А також намагатися робити це добре і якісно, уявляти, що би про це сказала Катя.

Але першочергове завдання - це покарання усіх, хто винен в її смерті. Цьому ми присвятимо чимало часу.

Катю неможливо замінити, але можна принаймні продовжити її роботу. І зберегти пам'ять про неї.

Бо Катя - це була Катя. Треба було її знати.