Ми "диванні зловтішахи"? Історія з Бориспільським експресом.

На дистанції спостерігаю за суспільними баталіями навколо Бориспільського Експресу. І мені дуже і дуже сумно, що ми перетворюємось на спільноту "диванних зловтішах", які з тотальною недовірою ставляться до будь-яких досягнень влади, і сторицею поливають жовчю будь-які невдачі. Це найбільший демотиватор будь-яких ініціатив та інновацій, на які наш державний апарат і так не особливо має талант. Адже це абсолютно геніально було придумано - зробити звичайну електричку до аеропорту, добудувавши колії. Це супер крута ідея, реалізована в короткий як для нашої держави час. Це був певний тест для уряду та УЗ чи ми в принципі на таке спроможні. І це нам вдалось! Але водночас ми всі знаємо в якому стані в нас приміські поїздки. На скільки я розумію, УЗ кинула на Бориспіль найкраще, що є в наявності. Це рухомий склад, який ламається, який ремонтується, і який можна тягнути локомотивом. Пригадую свій перший візит у французький Ліон. За тиждень до поїздки я придбав онлайн квиток на залізничний експрес з аеропорту Сент-Екзюпері до найближчого метро на околицях Ліону. Прилетівши побачив, що експрес зламався. Працівники аеропорту викликали для всіх пасажирів з онлайн-квитками таксі та відвезли до метро. Спокійно та без шуму. Бо техніка ламається. Тому я хочу більше таких проектів, десятки та сотні від Уряду та місцевих органів. Я хочу, аби вони рухались вперед роблячи помилки, learning by doing. А ми маємо їх в цьому підтримувати, а не зловтішатись із невдач.