Роби на своєму максимумі або не роби зовсім

Давно хотіла написати про свою вимушену мовчанку, але не було нагоди. Сьогодні під репортажем про наш бат на "Цензорі" одна людина написала про мене коментар, доволі логічний й справедливий, якщо не знати деталей моєї біографії і ситуації з неоформленими добровольцями загалом. Ну, я й відповіла йому.

Герхард:

"военнослужащий батальона - лейтенант батареи самоходных гаубиц "Гвоздика" знаменитая Олена Билозерская... стала снайпером..."

Вот не знаю. Всегда думал, что лучше быть хорошим спецом в чем-то одном, чем постоянно хвататься за что-то принципиально другое.
Шо снайперское дело (сугубо по литературе), шо артиллерийское (на личном опыте) - весьма специфичные и очень отличающиеся профессии.
Людей, которые и жрец, и жнец и на дуде игрец никогда не воспринимал серьезно. Или ты хороший снайпер и оставайся им пока можешь, или ты хороший артиллерист с той же перспективой, или ты посредственный завсехватайка.

Сдается мне, что барышня - лицо пропаганды. Мы еще увидим, как она космонавтом станет.
Но то, что она вобще там среди настоящих бойцов (не важно, чем именно она занимается) - это огромный ей респект и уважуха".

Олена Білозерська:

"Я з Вами згодна - краще займатися чимось одним. Але доля розпорядилася за мене. Коли я втомилася від принизливої ситуації, що нас, добровольців УДА, не пускають на фронт, і зрозуміла, що буду переходити до ЗСУ - одночасно виникла можливість закінчити офіцерські курси, на які я вирішила йти, бо треба було рости й розвиватися, але головна причина - за 3,5 роки періодичного сидіння в окопах першої лінії разом з армійцями я не побачила серед них жодної жінки. Ну, або такі одиниці... Коротше, якби пішла рядовою - посадили б на штабну роботу, скоріше за все. Ну, й пішла вчитись на офіцера. А там навчали тільки на артилеристів, іншу ВОС не можна було собі обрати. Мені чоловік каже: "Іди, навчайся, отримуй погони, а там підеш замополітом, а у вільний час будеш снайперити". Ну, я й пішла. А там несподівано сама для себе почала впахувати, бо я перфекціоніст - роби на своєму максимумі або не роби зовсім - і зрештою закінчила курси на "відмінно". Після цього вже якось соромно було йти замполітом   Пішла командиром вогневого взводу САУ.

А щодо піару і пропаганди - не ятріть мої рани. Я публічна людина і довгі роки залишалася нею, навіть воюючи. А тепер на мені "обітниця мовчанки". Де-факто я не можу писати в блог, не можу давати інтерв'ю, не можу робити нічого з того, що люблю і добре вмію і що таки потрібно для перемоги, бо війна ведеться в інформаційному полі також... Про політику писати не можна, бо я військовослужбовець і маю бути аполітичною, про якісь проблеми армії так само не можу, а коли нас повернуть на передок, навіть про війну писати не зможу, бо ми знову "іхтамнєти", офіційно арта не воює. Нікому такої "пропаганди" не побажаю, якщо чесно".