Україна залишиться без санітарно-епідеміологічного захисту?

В Україні з 2014 р. немає санепідслужби, як головного відповідального органу в сфері санітарно-епідеміологічного захисту. При цьому країна по суті досі живе за радянським законодавством у цій сфері. Законопроект №8464, може це змінити, якщо тільки народні депутати його знову не провалять

Законодавство у сфері санітарно- епідеміологічного благополуччя системно не переглядалось майже 30 років. У Радянському Союзі санепідслужба, окрім відомих усім функцій, виконувала і певні специфічні. За часів холодної війни був острах диверсій з боку капіталістичного світу. У т.ч. диверсій у вигляді епідемій або масових отруєнь радянських людей. Така настороженість вимагала чіткої відповідальності певної структури. Саме такою структурою і була санепідслужба (СЕС).

Слід визнати, що СЕС успішно справлялась при епідеміях холери (Одеса, Маріуполь), спалахах сибірської виразки (південь України), запобігала захворюваності на гепатити, подолала епідемію повоєнноі чахотки, не говорячи вже про банальні кишкові інфекції.

На зміну холодній війні прийшла небезпека терористичних актів. У Західному світі служби, аналогічні нашій СЕС діють і далі, вдосконалюються і розширюються. Т.зв." білий порошок"- спори сибірськоі виразки - робили переполох у США, країнах Європи, але кожного разу відповідні служби були насторожі і не допускати масових захворювань.

В Україні в 2014 році була проведена " оптимізації" системи центральних органів виконавчої влади, в ході якої було ліквідовано Державну санітарно- епідеміологічну службу. Її функції мудрим керівництвом було розпорошено між різними відомствами. Та внести відповідні зміни у Закони, що регулюють правовідносини органів влади та суб'єктів господарювання, гарантують безпеку громадян-споживачів не змогли. Не захотіли чи забули, не було часу чи досвіду, не прислухались до медиків чи через інші причини - тепер уже не так важливо. Фактом є те, що нині немає ні належного контролю, ні відповідальних за безпеку продуктів і довкілля. В результаті, стали звичним явищем масові отруєння - дітей в організованих колективах чи навіть військовослужбовців у іх військових частинах (такий випадок мав місце у Василькові).

Того ж 2014 року розпочалась агресія північного сусіда проти України. Щось змінилось в плані протиепідемічноі настороженості ? Нічого! Хоча медики щорічно реєструють у водоймах поблизу Маріуполя наявність холерних вібріонів. Випадок чи щаслива доля дозволяла уникнути масового зараження. Можна лише уявити, що може статися при епідемії по обидва боки лінії розмежування.

Минулого року українська делегація в Парламентській Асамблеї НАТО попередила про можливість застосування агресором хімічної зброї. Нам повірили, але забули спитати, а що власне Україна зробила,щоб запобігти хімічним або бактеріологічним атакам. А правда у тому, що ми не спромоглися досі навіть радянське законодавство щодо санепідблагополуччя замінити!

Хоча ідписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна з легкістю взяла на себе низку міжнародних зобов'язань в частині громадського здоров'я і запобігання епідемій. Нам знову повірили і подарували... безвіз. Як результат: кір українського походження гуляє по теренах сусідньої Польщі, туберкульоз проявиться пізніше. Що наших сусідів по Європі чекає далі при такому рівні трудовоі міграціі? Подивіться на статистику спалахів інфекційних захворювань в 2018 році на сайті Центру громадського здоров'я МОЗ.

Слід віддати належне народним депутатами-медикам. Вони, як фахівці , які взмозі передбачити усі можливі, в т.ч. найтяжчі наслідки , розробили проект Закону "Про внесення змін до Закону України " Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" (#8464). Він базується на принципах Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо пріорітетності збереження здоров'я людини та безпечності середовища її життєдіяльності. Медиків підтримали депутати усіх фракцій (і влади, і опозиції). У законопроекту рекордна кількість співавторів - аж 25 - з різних фракцій і депутатських груп. Неймовірно, але навіть незважаючи на конфлікт між Міністерством охорони здоров'я і профільного Комітету Верховноі Ради, законопроект №8464 підтримали обидві структури.

Утім, парадоксально, але за такої підтримки законопроект "пробуксовує" у парламенті. Він вже з десяток разів вносився в порядок денний засідань, але стільки ж раз бракувало часу для його розгляду. Нарешті перед Новим роком пройшла процедура повного обговорення. Виступ доповідача - голови профільного парламентського комітету Ольги Богомолець - не залишив без емоцій слухачів і глядачів Ради. Низка конкретних запитань - і чіткі відповіді. Виступи народних депутатів були переконливими та ясними. Спікер парламенту та перший віце-спікер не приховувати своєї позиції щодо важливості проблеми. Просили підтримати. І ось голосування. Ні одного голосу проти, утримались - 3, не голосували (бо були відсутніми) - 133. Результат - 207( рішення не прийнято), ледь назбирали голосів направити " на повторне перше читання".

Чому так? Бо законопроект не грошового характеру? Привид байдужості бродить по залу Верховноі Ради? Назвемо авторів провалу: із БПП не голосували 41 депутат, із фракції "Народного фронту" -22. Фракція Радикальноі партії спромоглася на 3 голоси, а 11 не голосували , із" Батьківщини - 6 за, не голосували чи утримались також 6. Найбільше здивувала фракція "Самопомочі". Із 25 депутатів лише 11 за.

В останній день голосування на нинішній сесії законопроект про наше спільне благополуччя винесений на повторний розгляд. Він врахував усі пропозиції депутатів та міністерств. Яким же буде результат? Можливо, народні обранці прислухаються хоча б до критики віце-прем'єра з євроінтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, яка наприкінці року публічно висловилась, що із близько 60 євроінтеграційних законопроектів наша Верховна Рада спромоглася прийняти менше 20. Згаданий законопроект входить у законотворчу "дорожню карту" інтеграції до Європейського Союзу і до усього цивілізованого світу.