Дипломатичні розмови

На цьому тижні в ПАРЄ було багато різних розмов. Але три були дуже показові.

1. Вечір. Всі втомлені. Вирішили з послом однієї країни ЄС випити по келиху вина. Розговорилися. І на третьому келиху він розказав як у 2017 (!) році був на консультаціях в МЗС РФ, під час яких відбувся такий офіційний діалог:

Країна ЄС: А тепер ми б хотіли обговорити Україну.

Росія: А що там обговорювати? Україна - це наше подвір’я. Це все одно що обговорювати Росію.

2. Зустрічаюся з представником однієї впливової держави ЄС.

Він: треба шукати рішення щодо участі Росії в ПАРЄ. Потрібен компроміс і т.п. Україна готова до діалогу щодо цього питання?

Я: Ми завжди готові до діалогу. Давайте я вам для початку діалогу розкажу одну історію.

І розказую, що у мене прямо перед ним (і це правда так було) була зустріч з молодою дружиною нашого танкіста, який з січня 2015 року в полоні. Вона з ним востаннє говорила по телефону влітку 2016. Після цього лише передачі туди без зворотного зв’язку і зірвані тією стороною спроби обміну. Але вона продовжує за нього битися і навіть до Ради Європи доїхала. І таких полонених та в’язнів у нас десятки. І треба говорити про те, як мотивувати Росію їх звільнити.

Його історія вразила. Секунд на п`ять він випав з розмови. Потім зібрався і каже:

- Це жахливо. Правда. Я дуже співчуваю. Але давайте шукати компроміс щодо Росії.

3. Німецький депутат. Сам підійшов. Каже:

- Пане Посол, я минулого року вперше побував в Україні. Я дуже вражений. У вас відчувається величезна позитивна енергія. Я переконався, що ви європейці і тепер хочу вам допомагати.

Отакі дипломатичні розмови.