Афера на 1млн.$ та українські заручники в Іраку - чому усі мовчать?

https://youtu.be/NFloc6uToFg - на цьому відео українські громадяни Санпітер Олександр Володимирович (19.12.1974) та Фоменков Євгеній Вікторович (01.11.1972). В серпні 2017 року вони були викрадені з готелю у місті Сулейманія (північний Ірак, Курдистан) і досі перебувають у заручниках. Чому ніхто про це не говорить? Чому мовчить МЗС? Чому мовчить Посольство України в Іраку? Чому доля українських громадян цікавить лише їх рідних, а можновладці роблять вигляд, що нічого не знають? Чи не тому, що у цій афері з контрабандного озброєння на 1млн.$ були задіяні посадові особи з ДФС, СБУ, концерну Укроборонпром та Служби зовнішньої розвідки?..

Ця історія почалась в травні 2017 року, коли в Україну прибули громадяни Іраку з метою купівлі озброєння. У Києві їх зустріли Тарас Савін та Олег Калашніков, який і тоді, і зараз обіймає посаду начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї на Харківській митниці ДФС. Раніше працював в СБУ Харківської області. Фото:

Посилання на його декларацію:https://declarations.com.ua/declaration/nacp_96325b8b-5abb-48d9-aace-7f2a85083a38

Калашніков запевнив громадян Іраку в тому, що зможе вирішити питання із закупівлею зброї та її подальшої доставки в Ірак — мова йшла про постановники радіоперешкод “Анклав”, ПЗРК “Ігла-1м”, ПТУР “Скіф” та постріли до нього. Він організував поїздку в концерн “Укроборонпром” (ймовірно в офіс одного зі спецекспортерів державного концерну), де клієнтам було продемонстровано усі види озброєння, яке їх цікавило, а також тепловізори, оптичні приціли, прилади нічного бачення, снайперські гвинтівки тощо. 

Після чого було узгоджено кількість та суму першої угоди на загальну суму 1767500$  + оренда літака для доставки зброї у сумі 345т.$

Та є одна проблема: місто Сулейманія знаходиться на півночі Іраку — це Іракський Курдистан — територія має автономний статус, свій політичний устрій та свою армію. І щоб офіційно поставити зброю в Сулейманію спецекспортер має отримати дозвіл від офіційного Багдаду, проте там такий дозвіл не надають з політичних причин - стосунки між Курдистаном та Іраком дуже напружені. А це значить, що неможливо укласти офіційний контракт, неможливо отримати сертифікат кінцевого споживача (“End-user certificate”),неможливо провести офіційну оплату за зброю. Але це не зупинило Калашнікова і він запевнив курдів, що із постачанням товару проблем не буде й запропонував нелегальну схему її вивезення. 

Курди погодились, тому що і самі усвідомлювали неможливість організації законної угоди, і запропонували розрахуватись за товар готівкою після його доставки в Ірак. Але Калашніков зажадав передплати у розмірі 1млн.$ Тоді курди запропонували наступний поетапний варіант роботи поза межами діючого законодавства: 

1) задля гарантії виконання угоди перед отриманням 1млн.$ в Сулейманію мають прилетіти або сам Калашніков із Савіним, або хтось з їхніх друзів, які будуть знаходитись у курдів в заручниках до виконання усіх умов угоди

2) курди у Києві передають дають передплату 

3) протягом п'яти днів чартерним рейсом зброя за фіктивними документами має бути доставлена в Курдистан

4) курди зустрічають літак в аеропорту Сулейманії, перевіряють відповідність товару і проводять кінцевий розрахунок. Українці повертаються додому тим же літаком. А якщо раптом Калашніков вирішить ошукати курдів, то його друзі залишаться в заручниках. 

Учасникам злочинної схеми потрібно було вирішити, хто саме з них поїде в Ірак у якості заручників. Зрозуміло, що таких бажаючих не знайшлось. Тому Калашніков звернувся із "чудовою" пропозицією до своїх старих знайомих: приватних підприємців з Харкова, які мали дрібний бізнес — ними були Санпітер Олександр Володимирович (19.12.1974) та Фоменков Євгеній Вікторович (01.11.1972). 

На фото Калашніков та Санпітер, літо 2012 року: 

Калашніков вигадав легенду, що він начебто домовився за вигідний контракт щодо поставки в Ірак олії, але як держслужбовець немає права займатися підприємницькою діяльністю, тому запрошує друзів до партнерства — їм потрібно полетіти в Сулейманію, узгодити та проговорити усі подробиці щодо угоди та підписати контракт. Квитки, проживання в готелі та кошти на відрядження працівник ДВС надав. Після підписання угоди пообіцяв сплатити 25т.$ - Санпітер та Фоменков повірили другу, адже знали його давно, й тим паче за неважку роботу можно було заробити гарні гроші. 

13 червня 2017 року вказані особи прибули в місто Сулейманія, а другий співучасник афери Тарас Савін (20.03.1986) отримав від курдів 1млн.$ - пройшло п'ять днів, потім ще і ще — Калашніков годував курдів сніданками і вигадував неіснуючі проблеми, бо як ви вже напевно здогадалися, ніхто ніяку зброю в Курдистан постачати й не збирався. Й за кілька тижнів Калашніков взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки. Зрештою 01.08.2017 року Санпітер Олександр зателефонував до Посольства України в Іраку та повідомив, що невідомі озброєні люди у військовій формі вивезли його з готелю та утримують на теріторії військової бази поблизу міста Кіркук. 20.08.2017 року на підставі звернення Татьяни Санпітер, дружини Олександра, в ГУ Нацполіції в Харківській області було розпочато кримінальне провадження №12017220470005092 за ч.1 ст. 146 ККУ України за фактом незаконного позбавлення волі або викрадення. Окрім іншого Татьяна повідомила усі їй відомі обставини, за яких її чоловік поїхав в Ірак і на чиє саме прохання він це зробив.

Була створена спільна група Нацполіції, СБУ, ГУР МО, Служби зовнішньої розвідки та МЗС. Олега Калашнікова швидко допитали, але як вказано в матеріалах справи: “...Калашніков заперечив свою причетність до сприяння у виїзді Санпітера та Фоменкова до Іраку”. Заперечив, так заперечив — більше жодних дій спільна група не вчиняла і розслідувати справу бажання ні в кого немає. Ба більше того, у підсумку ця група слідчих зробила простий висновок: ані Калашніков, ані будь-які інші особи до афери не причетні, а гроші вкрали ті самі курди, що приїздили в Україну, бо були не покупцями зброї, а лише посередниками. Подальша доля українських заручників чомусь нікого не цікавить. 

Після допиту Калашніков поїхав додому до родини Санпітер і пригрозив, що в разі будь-яких показань на нього в першу чергу постраждають її діти, яких вона не зможе захистити. Курди дали можливість чоловіку Тетяни записати звернення до свого "друга":

Нещодавно перебуваючі в Іраку я випадково дізнався за історію про своїх співвітчизників, які протягом півтора року перебувають у заручниках. Мені знадобилося небагато зусиль для того, щоб знайти людей, які їх утримують. Ми зустрілися. І виявилося, що курди розуміють — їх ошукали українські шахраї. І вони не мають особливих сподівань на те, що їм вдасться повернути гроші. Тому вони сказали одне: ми готові відпустити заручників без грошей, але за однієї умови — шахраї мають бути покарані, тобто усі причетні до злочину мають бути звільнені зі своїх посад, засуджені та відправлені у тюрму. 

По поверненню в Україну я поїхав до Службу зовнішньої розвідки, де керує парадом Семочо і передав умову курдів одному з його підлеглих. Високопосадовий розвідник взяв деякий час на узгодження подальших дій із своїм керівником Семочко. За кілька днів ми зустрілись і я почув наступне: "Ти ж розумієш, тут задіяні певні люди, які обіймають певні посади, тому реально звільнити їх, а тим паче відправити у тюрму ми не можемо. Але є інша пропозиція - робимо фіктивне рішення суду, що їх начебто засудили і вони вже у буцегарні. Ти їдеш із цим рішенням до курдів і забираєш тих українців, якщо вони справді тобі так потрібні".  Ось якою є офіційна позиція служби, яка несе безпосередню відповідальність за громадян України, які потрапляють у заручники за кордоном. 

Звісно, якби я запропонував Семочко, скажімо, 100т.$, то напевно вони би швидко знайшли усіх причетних, без проблем знайшли докази і скерували провадження до суду, де обвинувачені отримали вирок. А українські громадяни, яких ошукали власні друзі, повернулись би додому. 

Тож в мене, зрештою, одне прохання до журналістів та української спільноти - надати розголос цій ганебній ситуації, аби правоохоронні органи нарешті зайнялися покладеними на них обов'язками, відправили злочинців у тюрму і звільнили невинних. 

Спеціально для правоохоронних орагнів надаю перелік осіб, які причетні до скоєння злочину: 

1) Олег Калашніков - організатор схеми

2) Тарас Савін - співучасник, безпосередньо він отримував від курдів 1млн.$ 

Особи, які перебували під час деяких зустрічей із курдами і ймовірно також причетні до скоєння злочину: 

3) Хохотва Іван 

4) Кишишьян Ашот 

5 та 6) Невстановлені особи - можливо зможемо дізнатись їх імена за допомогою громади?