Звільнення Аласанії: влада у повному консенсунсі

Голову UA:Суспільне Зураба Аласанію звільнила не Наглядова Рада, а сьогоднішня українська влада у повному консенсунсі. Дев'ятеро членів і членкінь чи не від усіх політичних сил, представлених в Наглядовій Раді Суспільного, злилися в екстазі, розриваючі контракт з Аласанією.

Раптом для мене сталося відкриття - нема в країні ніякої влади та опозиції. В рік виборів парламентські сили змовилися, бо злякалися єдиного незалежного олдскульного майданчика, який за останній час збільшив власну аудиторію на 40%.

Суспілльне - один з небагатьох прикладів гарних реформ в країні. На моїх очах воно перетворюється з непідйомного державного монстра, що жив в гівні, кумовстві та корупції на місце виробництва справжніх новин і суспільно-політичних програм, про які я мріяв 20 років після навчання і Інтерн'юзі 1998-го (і це в умовах, коли Петро Порошенко і Ко свідомо не фінансують Суспільне згідно закону,що передбачає мінімум 0.2% ВВП).

Проте навіть Кучма виглядав серйознішим, коли звільняв Марчука за створення "власного політичного іміджу". В тій старій Україні така причина звільнення перетворювала Кучму на блазня і давала привід для стьобу над другим президентом України впродовж років.

Звільнення Зураба Аласанії "за "конфлікти з деякими членами Наглядової Ради" - це "блять вапщче" (с) - вислів Кучми з плівок Мельниченка.

Не Зураба Аласанію ми захищаємо сьогодні, а саму ідею Суспільного, бо українська спроба є найвладішою на всьому пострадянському просторії історії "суспільних". Суспільні всюди заважають владі, навіть в таких взірцевих країнах для нас як Латвія, Угорщина, Польща та південна Європа.

Українське Суспільне поступається по рівню незалежності лише західноєвропейським аналогам та Литві і висить лише на одному гачку- фінансовому, що дозволяє маніпулювати владі та їхнім посіпакам: "де ваші цікаві програми".

Проте на найближчі 6 років суспільне - це насамперед Зураб і його команда. І ми всім цехом маємо його захистити, інакше ми не гідні ані Суспільного, ані суспільства