Що відчуваєш, коли бачиш ворога
Мене не раз запитували, що відчуваєш при вигляді ворога. Мої почуття чудово описані в Біблії.
Я відчуваю сильне поєднання з тими древніми воїнами, чиї кишки, перед атакою, виверталися прямо в воду, шлунок опускався кудись до рівня нижніх палуб, а руки й ноги розпухали й німіли, мимоволі в душі народжувалася молитва, яку ніколи б ніколи ніхто не проказав уголос .
Думаю, що це і є страх; страх тієї самої відповідальності, яка, кажуть, і перетворює нас усіх в боягузів. Ти прекрасно розумієш, що твої люди зроблять все, про що ти попросиш, але всі їхні зусилля, так само як і зусилля тих людей, які забезпечили тебе цієї потужною машиною, закінчаться нічим, якщо ти не зможеш правильно розпорядитися всім, що тобі довірили.
З першим же наказом приходила реакція. Виникало відчуття, немов після пережитого страху кров приливає в мозок з подвоєною силою. Все навколо прояснюєтся, почуття загострюєтся, і мозок починає працювати з підвищеною впевненістю і оперативністю.
Власне "я" розчиняєтся в азарті атаки.
