Втома від держави? Що стоїть за рейтингами Зеленського?
Після січневих свят свідомість починає адаптовуватись до нових суспільнополітичних реалій, які відображені в рейтигнах лідерів президентських перегонів. Починаєш розуміти, що стрімке зростання підтримки Зеленського суспільством - цікавий симптом, чи радше феномен, що містить глибинні проблеми, які, підозрюю, пропустили соціологи, політологи та іншого штибу експерти.
Візьму на себе сміливість здійстини не наукову, а швидше відверту інтуітивну спробу аналізу.
Революція Гідності. Вона про гідність, про зміну системи. Система успішно пережила революцію, вона адаптувалась, в дечому видозмінившись. Для більшості громадян, особливо для молодого покоління, вона почала здаватись громіздким та заскорузлим атавізмом. Поруч із патріотизмом та здатністю до самопожертви в захисті держави, наших територій, в суспільстві поширилась інша тенденція відторгнення громадян від держави як бюрократичних інституцій. Симптоми - волонтерські та добровольчі батальйони, криза з євробляхами, де-факто відсутність контролю за швидкісним режимом на дорогах, багаторічний мораторій на перевірки з екологічної безпеки, фактична відсутність довіри (а значить сподівання) на суддівську систему як довіреного арбітра.
Сучасний світ для молодого покоління - світ свобод, можливостей. В меншій мірі - світ обов’язків та зобов’язань. Ми хотіли відходу дві Homo Soveticus? Отримали перехід до Homo Liberalis. Ми отримали покоління громадян, які виховались в нових, абсолютно диких ринкових реаліях, де купується та продається усе - освітні послуги (незалежно від якості, ти маєш будь-які дипломи, оцінки), медичні послуги (незалежно від установ та офіційних правил, положень Конституції, ти отримаєш те, за що можеш заплатити), адміністративні послуги, послуги зі справедливості, де мірилом справедливості - це вплив та фінресурс.
Вимоги теперішнього часу - відповідальний громадянин, який готовий на важку працю з відбудови країни, її оборони. Він повинен бути свідомим та терплячим до складної трансформації державних структур, відмовитись від корупції, дотримуватись букви закону. Такого громадянина малює в своїй уяві поточний політичний клас. Реалії ж інші - безвідповідальний, мобільний та вільний громадянин, який хоче сервісу від держави, легких та ефективних конструкцій. Дисонанс? О! Так!
Соціологи з року в рік показують нам, депутатам, величезний рівень недовіри до Верховної Ради у суспільстві. Традиційно високий відсоток недовіри ми пояснюємо собі корупційними скандалами та дискредитацією політиків. Але я зроблю припущення, що причина цьому - вся та ж відірваність Верховної Ради від реалій. Реалії - існуючий сірий та чорний ринок сільськогосподарської землі. А у Верховній Раді щорічно продовжується мораторій. Реалії - легкість та доступність легких наркотиків на кшталт маріхуанни, чи ті ж таки послуги проституції, участь в телешоу трансгендерів. А у Верховній Раді тікають від слова “гендер”, як чорт від ладана, а про легалізацію маріхуанни лише починають говорити як про супер-важке завдання - в медичних цілях. Тому коли ідуть розмови про новий “суспільний договір”, то швидше за все це тихе благання суспільства привести букву закону до реалій життя.
Впродовж останніх років ми постійно бачили в соціологічних дослідженнях запит суспільства на нові обличчя, невизначеність в політичних преференціях, височезні антирейтинги до старих політиків. Це була і є величезна енергія та жага до змін, що спочатку сублімувалась на Святославові Вакарчуку, який виявився тимчасово (я сподіваюсь) неспроможним її опанувати, а далі, розчарувавшись в рок-зірці, спрямувалась до більш рішучого та здатного на перфоманси Зеленського.
Що буде далі? Це найбільша інтрига нашого часу. Змінюйся, український політик, або тебе чекає доля динозаврів - льодовиковий період ставлення від сучасного виборця!
