Система територіальної оборони

Основними підходами розвитку ЗС України в передвиборчій програмі Гриценка А.С. визначено: “Не буде примусового призову – буде професійна контрактна армія, посилена резервом постійної готовності та системою територіальної оборони”.

Створення ефективної системи територіальної оборони має стати адекватною відповіддю на виклик, який став перед нашою державою – як протистояти противнику, який переважає (чисельно, матеріально тощо).

Ситуація нестандартна, тож і рішення треба шукати нестандартні.

І одним з таких нестандартних рішень є створення системи територіальної оборони здатної нанести супротивнику втрати несумісні з ймовірною вигодою отриманої від ведення агресивних дій.

Адже з урахуванням наведених вище можливостей нанесення РФ авіаційних та ракетних ударів по всій території України, не важко передбачити високу ймовірність ураження основних бойових з’єднань ЗС України, адміністративних і промислових центрів, транспортної інфраструктури тощо.

За таких умов сили та засоби територіальної оборони можуть стати основними джерелами опору та нанесення втрат противнику.

Війська територіальної оборони – резервний компонент ЗС України, призначений для територіальної оборони. Підпорядковується ГШ ЗС України.

Обласні військові комісаріати формують на своїй базі окремий стрілецький батальйон, районні (міські) військові комісаріати формують загони оборони (від 2 до 5 загонів), в залежності від покладених завдань. Крім того обласні та районні військові комісаріати мають у своєму штаті роти охорони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.

Всі підрозділи комплектуються резервістами та військовозобов'язаними.

Підготовка особового складу підрозділів ТрО проводиться в рамках навчальних зборів з військовозобов'язаними (з практичним призовом) та занять, які проводяться в період між навчальними зборами.

Особовий склад стрілецьких батальйонів проходить навчання з тактичної, вогневої, інженерної, медичної та спеціальної підготовки на військових полігонах під час військових зборів. Крім того, у перспективі, відповідно до планів переозброєння ЗС України, передбачається введення до штатів стрілецьких батальйонів та загонів оборони більш важкого озброєння.

Починаючи з 2018 року розпочався процес формування на базі загонів оборони бригад територіальної оборони за відповідними зонами територіальної оборони (бригада-область).

З 2018 року територіальна оборони переводиться на бригадну структуру. Загони оборони, які є у кожному районі (місті) будуть переформовані у батальйони та зведені у бригади, що повинно покращити керованість і боєздатність військових частин територіальної оборони.

Таких бригад буде не менше однієї на область, а на загрозливих напрямках, зокрема у прикордонних областях і більше. Управління бригадами будуть здійснювати відповідні оперативні командування СВ ЗС України.

При цьому в областях також залишаться окремі стрілецькі батальйони, які формуються обласними військовими комісаріатами та роти охорони військових комісаріатів, згідно структури військ територіальної оборони, яка була запроваджена наприкінці 2014 року.

Бригади територіальної оборони будуть комплектуватися як військовослужбовцями кадру так і резервістами, які складатимуть основну чисельність і призиватимуться на службу у разі необхідності. Резервісти регулярно проходитимуть підготовку на навчальних зборах, а решту часу будуть вести звичайне цивільне життя.

Станом на вересень 2018 року було сформовано 25 бригад територіальної оборони.

Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Гриценка А.С. передбачає посилення професійної контрактної армії системою територіальної оборони. Для розгортання зазначеної системи на сьогодні є сприятливі умови, оскільки сотні тисяч людей отримали безцінний бойовий досвід. Більшість з них готові у разі необхідності захищати нашу країну, зокрема у складі підрозділів територіальної оборони.

Підготовка до ведення територіальної оборони включатиме створення у мирний час:

системи управління;

матеріальної та навчальної бази;

запасів матеріально-технічних засобів тощо.

Створення нової системи територіальної оборони в сучасних умовах необхідно насамперед тому, що змінилися сутність війни та зміст збройної боротьби.

Протягом останніх років ми стали свідками ведення проти України так званої війни без правил, коли першочерговими об’єктами поразки стають навіть не самі збройні сили, їх особовий склад, техніка та озброєння, а інфраструктура держави, людські ресурси, що забезпечують її безперебійне функціонування.

Важливою складовою цієї війни стало широке застосування терористичних методів боротьби. Немає єдиної лінії фронту, надзвичайно розосереджені сили і засоби при одночасному охопленні величезних територій. Супротивника немає, але він скрізь, він здатний виявляти унікальну витонченість у нанесенні виборчих ударів по життєво важливих центрів.

Новий погляд на забезпечення військової безпеки полягає і в тому, що в майбутньому основна загроза може виходити не тільки від регулярних армій, а й від всіляких кримінальних та інших екстремістських організацій, учасники яких об’єднані в якісь мережеві структури.

Нам ніхто не оголошував війну, а початок бойових дій став лише черговим етапом уже розв’язаної агресії.

З використанням сучасних технологій, прийомів і способів управління масами суспільству нав’язується твердження про справедливі цілі війни, день за днем, година за годиною впроваджується код, в якому агресор виступає визволителем, влада не здатна захистити свій народ, і тільки допомога ззовні приведе його країну до світлого майбутнього.

У цих умовах перехід від миру до війни проходить практично непомітно. Усвідомлення катастрофи приходить тільки тоді, коли починають горіти будинки, гинуть люди, зупиняється транспорт, немає води, електрики і тепла, коли “визволителі” цинічно і планомірно знищують все те, що ще недавно називалося благополуччям.

В такій війні відсутність у людини зброї в руках, відсутність його належності до воєнізованим формуванням абсолютно не є гарантією недоторканності як особисто для нього, так і для його рідних і близьких, майна, будинку, де проживає його сім’я, підприємства, де він трудиться.

В цих умовах благополуччя кожного громадянина безпосередньо залежить від його вміння, здатності і готовності захистити свою сім’ю, свій дім, свій населений пункт, тобто всього того, без чого неможлива повноцінна життєдіяльність.

При цьому, система територіальної оборони є ідеальним уособленням конституційного положення, що визначає народ як єдине джерело державної влади і носій суверенітету держави. Народ довіряє владі керівництво обороною країни, а влада, вручаючи в руки народу зброю, – спирається на його надійність в справі захисту Вітчизни. Тут не може бути місця яким-небудь внутрішньополітичним амбіціям і соціального розшарування.

У більшості держав саме на територіальні війська покладаються завдання прикриття мобілізаційного розгортання збройних сил, охорона стратегічних об’єктів та елементів військової та цивільної інфраструктури, власне ведення територіальної оборони.

Територіальна оборона, сприяє звільненню армії від виконання невластивих їй завдань, які доведеться однозначно вирішувати при введенні військового стану та військових дій. Наприклад, завдання з охорони комунікацій.

Територіальні війська не підміняють регулярні війська, а їх роль у забезпеченні обороноздатності держави полягає в тісній взаємодії і у виконанні функцій не властивих Збройним Силам.

Цілями територіальної оборони є:

надання обороні держави всенародного характеру;

підвищення можливостей військової організації держави щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності;

створення умов для сталого функціонування державних органів і організацій, економіки, об’єктів інфраструктури та життєдіяльності населення при виникненні воєнної загрози і у воєнний час.

Основними завданнями територіальної оборони є:

охорона і оборона об’єктів;

виконання окремих бойових завдань спільно з з’єднаннями і частинами ЗС України при відсічі акту збройної агресії;

боротьба з десантно-диверсійними силами і незаконними збройними формуваннями;

ведення збройної боротьби на тимчасово окупованій противником території;

участь у посиленні охорони ділянок Державного кордону України;

участь у ліквідації наслідків застосування противником зброї;

участь у виконанні заходів щодо забезпечення підтримання режиму воєнного стану та інших заходів з оборони України.

Хоча завдання з ведення збройної боротьби на тимчасово окупованій противником території і стоїть першим в списку, воно вкрай актуальне, особливо з огляду на зміну сутнісних характеристик війни та підвищення ролі в сучасному протиборстві асиметричних форм бойових дій.

Розгортання територіальних військ відбувається тільки в загрозливий період, як і розгортання всіх Збройних Сил, які здійснюють необхідні мобілізаційні заходи в разі реальної військової загрози. Територіальні війська виконують бойові завдання на тій же місцевості, де вони постійно проживають, їх забезпечення покладається на місцеві органи влади.

Відповідно, система територіальної оборони не тягне значного витрачання коштів і є найбільш економічним способом підтримки обороноздатності держави.

Територіальна оборона комплектується на добровільній основі тому основою забезпечення її кадрами повинна бути продумана політика держави яка повинна включати в себе набір:

соціальних, адміністративних, податкових пільг;

заохочень для громадян та підприємств, які беруть участь у підрозділах та задіяні при вирішенні задач ТО;

розвиток військово-патріотичного виховання громадян та молоді.

У команди кандидата на пост Президента України Гриценка А.С. є обґрунтовані напрацювання щодо конкретних кроків удосконалення системи територіальної оборони держави.

Також кандидатом в Президенти України пропонується:

у 6 областях, які мають кордон з РФ, мати частково розгорнуті підрозділи територіальної оборони, які виконуватимуть реальні завдання територіальної оборони, зокрема прикриття важливих державних об'єктів;

окрім комплектування зазначених підрозділів військовозобов’язаними та резервістами, мати в них постійне ядро штатних військовослужбовців.