Точка біфуркації

Із спостережень психолога  Галина Оруел на третій річниці роботи в Pizza "Veterano"

Чого чекати завтра, з огляду на минулі роки?

Сюди я потрапила в період великої кризи – економічної, соціальної, і , мабуть, особистісної скрути.

За моїми спостереженнями, створення підприємств типу Pizza «Veterano” – це, у певній мірі, результат загострення протиріччя між  прагненням людини  до стабільності й необхідністю докорінної зміни цієї стабільності, за необхідності виживання в агресивному соціальному середовищі.

Таке протиріччя є результатом досягнення суспільством того, що в соціології називається точка біфуркації. Це точка (насправді період, розтягнутий у часі) кризи життєвих цінностей і смислів, відповідальності, перспектив, втрати стійкості системи. А з іншого боку, – це момент переходу від хаосу до порядку, коли перебудовується вся система, обирається один із багатьох можливих векторів розвитку, якісний стрибок. Специфічним є те, що в такому нестабільному стані, спектр нових станів задається глибинною сутністю системи, а вибір можливих варіантів наступного розвитку – випадковими незначними подіями, соціальними діями окремих людей, чи мас, тощо.

Що маємо на сьогодні?

До економічної кризи, коли ВВП продовжує падати (всупереч офіцфйним заявам влади), борг країни росте, до нездоланної корупції, затягнутої війни, що перейшла в перманентний стан, закривання дір не через реформи, а через нові закони, що продовжують обмежувати малий бізнес, додалися безальтернативні предвиборчі перегони. Частина пасіонарного (люди енергонадлишкового типу, соціально активні, здатні на самопожертву)  населення загинула в російсько-українській війні, частина переслідується владою, частина емігрувала на заробітки в пошуках кращого життя. Купа проблем, породжених війною на десятиліття вперед… Тобто – стара система є в абсолютно нестійкому стані.

У той же час – спостерігається активна самоорганізація – відкриття ветеранами бізнесу (я зараз саме про ветеранську тему), об`єднань, активностей, маса програм, у більшості самоорганізованих, по допомозі ветеранам у самозайнятості, реадаптації. Не будемо вдягати рожеві окуляри, у цьому динамічному русі є багато від старої системи. При цьому, принаймні, я це спостерігаю, є глобальна переоцінка цінностей і переосмислення ролі людини в цій системі, є нові зв`язки, які будуються на інших правилах. Тобто – певна соціальна активність, що перебуває в стані самоорганізації.

І щодо сподівань...

Я дуже сподіваюся, що у тому векторі розвитку, який можливо вже складається в нашому суспільстві, вирішальним стане саме це нове зерно, що зародилося в глибинах старої системи, і воно породить нову систему і нову стабільність