Ви знаєте хто справжній лідер?

Хто ті, кого обирає абсолютна більшість людей, і чому до лідерів таким обранцям ще далеко? Сьогодні у мого товариша Тодако для вас є цікаві психологічно-соціальні дослідження, які допоможуть побачити картинку без викривлення. Так, це трохи не в тему діджиталізації, але, для того аби до кінця розібратись в загальній ситуації, важливо розумітись і у цих питаннях також.
Сьогодні Тодако розкаже про лідерів і лідерство, стосовно яких люди, повірте мені, нічого не розуміють. Але перед тим, як він почне, прошу вас відповісти для себе, хто для вас є лідер? Які якості має ця особа, якими рисами характеру вона наділена та що ця людина повинна зробити, аби ці лідерські якості продемонструвати?
Відповіли? Добре, тоді поїхали.
За визначенням, лідер — це той, хто веде, перший, що йде попереду, завжди перемагає. Але таке визначення фігня для сучасного світу, це просто дослівний переклад з древньогрецької. Сьогодні ми живемо трохи за іншими визначеннями та поняттями, і не обов’язково завжди перемагати, аби бути лідером. Я майже на 99% впевнений, що коли ви відповідали на питання про якості лідера, то згадали про ініціативність, впевненість в собі і в своїх рішеннях, демонстрацію домінуючої поведінки, смак і схильність до влади.
А хто з вас згадав про таку необхідну якість як компетентність, що повинна проявлятись у всіх діях та напрямках, підконтрольних лідеру? Ще одна якість – комунікабельність, не просто завчені шаблонні фрази, які кожен лідер повинен повторювати для своєї команди, а реальна взаємодія, коли обраний лідер розуміється у ситуаціях міжособистісної взаємодії, коли розуміє спільноту, готовий чути та відповідати.
І, напевно, ніхто не згадав про таку важливу рису як скромність, що повинна бути у кожного лідера, і дозволить йому менше кричати про те, що зроблено, буде зроблено, що робиться, а більше робити. Тільки зрозумійте правильно, тут треба знайти чіткий поділ між тим, про що треба розповідати, звітуючи про зроблені справи, і пустослівними спічами про можливе/неможливе, реальне/нереальне.
Забули, певно, і про таку ознаку як здатність до навчання, без якої лідер – не лідер, бо як можна бути в курсі всього, тримати все в полі уваги, коли ти і поняття не маєш про якісь ключові тренди у твоєму напрямку чи не розвиваєшся зовсім? Ні, без цього лідером не бути.
Ну і звісно ніхто не згадав про цілісність, бо що це? Нащо вона потрібна? Все дуже просто – у поняття цілісності, в принципі, входять і емоційний інтелект і психічне здоров’я, які дозволяють виважено приймати будь-яке рішення та залишатися врівноваженим за будь-яких форс-мажорів.
Що ж, з якостями ми розібрались. В мене до вас питання, як не заглиблюючись у тему лідерства люди ви обираєте лідерів? За якими критеріями? За зовнішньою оболонкою, яку вам показують? За яскравими промовами?
Аби визначитись з компетентним лідером існує три кроки. Перший – не важливо, обираєте ви менеджера в компанію чи голосуєте за когось – звертайте увагу на все і шукайте ті якості, які роблять лідерів кращими, про них написано вище.
Другий крок – навчіться не довіряти своїм інстинктам, пліткам, жовтій пресі, розповідям колег, знайомих та тих, хто може схилити вас на одну зі сторін. Забутьте про це та вимкніть інтуїцію, бо це не гра: шукайте факти. Якісні, правдоподібні факти, які самі за себе розкажуть історію та продемонструють поведінку потенційного лідера.
Ну, і третій, не менш важливий крок – забутьте про будь-які упередження, забутьте про статус, вік, рід особи, звертайте увагу лише на ті якості, які реально важливі. І тільки тоді, коли ви абстрагуєтесь від самої людини, її минулого, роду, зросту та іншого, ви зможете прийняти об’єктивне рішення.
Будьте прискіпливі та дуже вимогливі, коли приймаєте рішення, бо від цього рішення багато залежить, принаймні те, що вам з цим лідером далі працювати, жити, будувати кар’єру, життя. Тож, сподіваюсь, що ви так і робите!
Погодьтесь, що все, що написано вище – правда, і запам’ятайте на майбутнє! … або забутьте )
Далі буде!
1. Принциповість.
2. Визначеність.
3. Послідовність.
4. Сила волі яка дає можливість втілювати в життя задуми, досягати цілей і не поступатись принципами.
Чому принциповість? - тому що є принципи якими поступатись не можна, якщо у лідера нема принципів - то це вже не лідер. А якщо ми не розуміємо які принципи сповідує особа - то як ми можемо йому делегувати своє право діяти від нашого імені у майбутні п ять років? Вибачте, але ніхто і досі не знає на яких принципах базується світогляд пана Зе в тому чи іншому питанні... І з моєї точки зору - тільки повний і безвідповідальний шалопай міг делегувати право бути лідером такій особі.
інші риси - інтуітивно зрозумілі і не потребують додаткового роз яснення.
Для мене не існує лідерів, я ні за ким не ходжу, бо я сам по натурі лідер. Є деяка кількість людей, які перевершують мене в знаннях з конкретного предмета, з ними я або співпрацюю, або з вдячнiстю вчуся у них, або конфліктую. Ніколи не розглядаю голову держави в якості Лідера, епоха лідерів і ідеологічних партій закінчилася з падінням Німеччини у Другій Світовій і СРСР трохи пізніше.
В ******** час всі розмови про Лідера закінчуються або сектою типу Білого Братства, або політиканами якi мріють стати в стрій поруч з Мугабе, Чаушеску, Кім Чен Іром, і іншими "лідерами". Розвод для довірливих лохів.
Керівника партії / держави вибираю з міркувань того, якої шкоди він зможе завдати моїм ідеологічним ворогам. На парламентських обов'язково голосую за якусь невелику опозицію, яка буде тріпати нерви "моєму" президенту, не дасть йому красти, буде створювати комісії та розслідування, і взагалі заважати жити. За рахунок цього досягається певний баланс і постійний конфлікт, коли одні свині починають верещати з телеекранів, що їх відсувають від корита інші. Народ обурюється, протестує, і .. ми живемо в демократії, а не в УРСР.