Дитяча наївність "домовитися про мир"

Чомусь всі вважають, що, якщо домовитися про мир, то війна закінчиться. Якась дитяча наївність. Щоб її подолати, треба відповісти на наступні запитання:

1. Хто розпочав війну?
2. Яка стратегічна мета війни у того, хто її розпочав?
3. За яких умов той, хто розпочав війну, буде вважати, що його стратегічна мета досягнута?

Підказка: в ході "Судетської кризи" лідери Заходу домовилися про мир з Гітлером. "Я привіз вам мир", -- заявив на аеродромі британський прем'єр Чемберлен. Це був 1938 рік.

Звичайно, якщо відповідь на перше запитання -- війну розпочала київська хунта, яка перед тим скинула легітимного президента Януковича, то тоді виходить, що скидання київської хунти (чи то шляхом виборів, чи іншим шляхом) означає завершення війни.

Якщо ж відповідь на перше запитання -- війну розпочав кремлівський режим, то тоді постають варіанти відповіді на друге запитання.
2а. Загарбати Крим і Донбас.
2б. Загарбати Крим і Донбас і пробити сухопутний шлях до Криму.
2в. Загарбати 10 областей Східної України.
2г. Загарбати всю Україну.
2д. Повернути легітимного президента Януковича.
2е. Зруйнувати українську державність (хаос, псевдодержави, розшматування).

Всі версії, окрім останньої, не витримують критики.

Звідси випливає відповідь на третє запитання -- коли той, хто почав війну, вважатиме свою стратегічну мету досягнутою?

І тоді постає четверте запитання: якщо зараз "просто перестати стріляти" та укласти мирну угоду, то чи буде вважати той, хто почав війну, свою стратегічну мету досягнутою? І що він буде далі робити?