Українці в Маутхаузені: 186 "сходинок смерті"

Концтабір Маутхаузен - це місце на висоті, яке продувається всіма вітрами. Тут або холодно, або жарко. Це кар’єр, де нацисти досягали зразу двох цілей - добували граніт і знищували людей, які добували цей граніт.

Збудований відразу після анексії Австрії 1938 р., він призначався спочатку для "внутрішніх ворогів" - австрійських противників анексії, євреїв, соціал-демократів... Потім основний контингент змінився - радянські військовополонені, цивільні з СРСР, поляки, "югослави". Яких тут в’язнів тільки не було. Були серед них і українські націоналісти. "Персонал" табору - австрійці, німці, фольксдойче.

Кожного року в першу неділю після 5 травня (день визволення табору) сюди приїжджає австрійська влада та дипломатичний корпус. Не став винятком і цей рік. Великий натовп - але лише одна людина, яка тут була 74 роки тому. Наш героїчний харків’янин, професор Ігор Федорович Маліцький. Він ішов - а йому аплодували, школярі брали автографи. Поговорив Ігор Федорович і з федеральним канцлером Себастіаном Курцом, подякував за те, як зворушливо австрійці турбуються про пам`ять.

А перед тим... А перед тим посли різних країн пройшли мовчки по 186 сходинках "сходів смерті" - місця, по якому люди піднімали те кляте каміння.

Дякую українській громаді, яка цього року приєдналася. Посольство ініціювало, а австрійці підтримали підготовку дослідження "Українці в Маутхаузені". Робота в архівах іде повним ходом.