"Тому що ми волонтери"

Є така історія.

У 2009 році я брав участь в американській програмі IVLP (до речі, так склалося, що це я вперше і в останнє я брав участь у якійсь закордонній програмі).

Так от, нас була невелика група, яку три тижні возили усією Америкою. І приїжджаємо ми в Техас. І заїжджають за нами в готель дві жінки на великому такому американському джипі.

Ми до них сідаємо і їдемо в майже українське містечко Бандера. Насправді, це ковбойське містечко. Але я думаю з Бандери був би чудовий ковбой. Але це я відволікся.

І от їдемо ми туди і я їх запитую: А чому ви витрачаєте на нас свій час?

А вони кажуть: Тому що ми волонтери.

А я кажу: ОК. А вам за це платять? Ви отримуєте за це податкову знижку? Ви члени клубу милосердя? Ви домогосподарки, які так заповнюють свій час?

А вони кажуть: Ні, ми просто волонтери. Волонтерство - це частина американської культури, до якої ми долучаємося з дитинства.

Так я вперше замислився над феноменом волонтерства.

В Україні волонтерство почало ставати частиною масової культури через війну з Росією. У найбільш критичний момент саме на волонтерів сперлася країна, поки держава приходила до тями і збиралася з силами і розумом.

Доля тих волонтерів склалася по-різному. Когось захлинули гроші та влада, хтось втомився і пішов, хтось залишився волонтером.

Але усі вони доклалися до того, щоб в Україні почала формуватися масова культура волонтерства. І не лише для підтримки армії, а для підтримки усього доброго, що потребує підтримки небайдужих відданих людей.

І за це велике дякую кожному волонтеру, хто публічно чи тихо робив свій внесок, хто збирав внески, хто довозив внески до адресатів або перетворював внески у потрібні речі та процеси.

Вітаю вас з вашим днем. Бажаю вам щастя, задоволення від життя і кому потрібно - великого американського джипа.

Коротше кажучи, за вас!