ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Президенту України

Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

Кабінету Міністрів України

Міністерству охорони здоров’я України

Міністерству у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України

Міністерству юстиції України

Ми, громадська організація «Національний рух за трансплантацію», звертаємось до Вас з проханням вилучити з проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліквідації штучних бюрократичних бар’єрів та корупціогенних чинників у сфері охорони здоров’я» (№ 2429) пункт 3, що стосується внесення змін до Закону України «Про донорство крові та її компонентів». 28 листопада 2019 р. на засіданні Комітету здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування було розглянуто цей проект та прийнято рішення рекомендувати Верховній Раді України включити його до порядку денного другої сесії та за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та в цілому як закон. А сьогодні, 20 грудня 2019 року, даний законопроект прийнятий у першому читанні.

Під гучною метою законопроекту ― ліквідація штучних бюрократичних бар’єрів та корупціогенних чинників у сфері охорони здоров’я ― криється загроза для безпеки країни! 

Вважаємо, що питання реформування служби крові України, запровадження нових підходів до донорства крові та її компонентів потребує виважених рішень, адже це питання національної безпеки України, є стратегічним для нашої держави в умовах ООС (АТО). Для кожної людини як потенційного пацієнта своєчасна трансфузійна допомога, наявність крові, її компонентів може бути ціною життя!

Безпека пацієнтів визнається необхідною основою якісної системи охорони здоров’я, про що чітко зазначено в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи держав-членам стосовно управління безпекою пацієнтів та запобігання небажаним явищам у сфері охорони здоров’я (2006). З-поміж причин, які можуть породити виникнення інцидентів та помилок визначено втручання комерційних елементів у сферу охорони здоров’я. 

Законопроект № 2429 спрямований саме на вмотування комерційної складової у систему служби крові під зручним гаслом «усунення бар’єрів у розвитку системи служби крові». Серед ризиків вбачаємо: 

1) законодавець вказує про те, що діяльність суб’єктів у сфері донорства крові можлива лише за наявності відповідної ліцензії, проте не зрозуміло якою ж вона має бути: чи-то на медичну практику, чи-то на виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), чи-то на діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України. Чітко зазначено лише, що діяльність із переробки та використання донорської крові та її компонентів для виробництва препаратів крові (лікарських засобів), їх виробництво та обіг передбачатиме ліцензію, що закріплена в п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Слід пам’ятати, що донор є також пацієнтом, якому надається медична допомога, насамперед діагностична, за необхідності, лікування (наприклад, при невідкладних станах), отож, коли йдеться про взяття плазми, то суб’єкти господарювання повинні отримувати ліцензію на медичну практику, попри інші ліцензії. 

2) шокує нормотворча ініціатива, яка спрямована на вилучення нормативного положення зі ст. 22 Закону України «Про донорство крові та її компонентів», а саме: «компоненти та препарати донорської крові дозволяється реалізовувати за межами України лише за умови повного забезпечення ними потреб охорони здоров'я населення України та наявності спеціального дозволу Кабінету Міністрів України». Отож, видається, законодавець легалізує реалізацію компонентів і препаратів донорської крові за межами України. Логічне питання не може не виникнути: чи буде прагнути суб’єкт господарювання приватної форми власності реалізувати кров за межі України, аби отримати прибуток?! І питання риторичним для України бути не може! 

Окрім того зміни, які вносить проект Закону 2429 в статтю 22 ЗУ « Про донорство крові та її компонентів» унеможливлює контрактну переробку плазми крові з заводами фракціонаторами, а повністю монополізує вітчизняного виробника.

3) взяття плазми для фракціонування не може бути віддано суб’єктам підприємницької діяльності, як планують законодавці, адже поставить державні і комунальні установи, заклади в нерівні умови, неконкурентоспроможні в залученні донорів, яким комерційні структури пропонують оплату, порушуючи філософію донорства – безоплатність. 

У Директиві 2004/23/ЄС Європейського Парламенту та Ради про встановлення стандартів якості та безпеки для донорства, заготівлі, перевірки, обробки, консервації, зберігання та розподілу людських тканин і клітин від 31.03.2004 р., сфера застосування якої, зокрема, поширюється на тканини і клітини, включаючи гематопоетичну периферичну кров, пуповину (кров) та стовбурові клітини кісткового мозку, зазначено, що принциповим є те, що основу програми застосування тканин і клітин повинна бути покладена філософія добровільності та безоплатності донорства, анонімності як донорів, так і реципієнтів, альтруїзму донорів та солідарності між донорами й реципієнтами. 

Саме така пропонована у проекті №2429 законодавча позиція породить створення бар’єрів у системі служби крові, створить проблеми в клінічній трансфузіології, одним з провідних методів лікування найбільш тяжких хворих в якій стала терапія із застосуванням алогенних компонентів та препаратів крові. А відтак, буде забезпечено кров для комерційних цілей, для продажу за межами України, проте для населення України, крові не буде, адже і сьогодні є гострий дефіцит у забезпеченні кров’ю держави. 

Зміни до Закону України «Про донорство крові та її компонентів» потрібні, проте не фрагментарні, а цілісні та системні, аби Україні забезпечити виконання, у т.ч. Угоди про асоціацію Україна-ЄС, а відтак, слід ухвалити закон у новій редакції. Формуючи державницьку позицію, не варто робити зміни, які важливі лише комерційним інституціям, що чітко простежується із законопроекту № 2429, а все ж закріпити справедливий баланс публічного і приватного інтересу, а також утвердити ст. 3 Основного Закону України, що Людина та її блага, з-поміж яких життя і здоров’я є найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 

Законопроект повинен зберігати ключові праволюдинні позиції, це насамперед збереження саме за державою заготівлю крові, а відтак, стратегічний ресурс держави буде збережено для Українського народу! Такі державоутверджуючі аксіоми містить і чинна ст. 15 Закону України «Про донорство крові та її компонентів». 

При бажанні законодавця віднайти справедливий баланс публічного і приватного інтересу в умовах сьогодення, прийнятним, видається, розширення спектру діяльності і для суб’єктів господарювання приватної форми власності, зокрема через можливість публічно-приватного партнерства в цій сфері. 

Віримо в державницьку позицію в ім’я Українського народу, особливо в непростих умовах ООС (АТО), гострої потреби крові для населення, усіх представників органів влади від яких залежить як прийняття закону, так і формування національної системи крові з огляду на євроінтеграційний курс України, закріплений в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони. 

Наголошуємо на гострій необхідності сформувати Національний трансфузіологічний центр як самостійну юридичну особу публічного права та реформувати службу крові на законодавчому підґрунті, орієнтиром якого буде людина – пацієнт і донор. 

Віримо, що у Верховної Ради України стане волі та відповідальності прийняти ту редакцію закону, яка спрямована на Людину, адже саме кров у собі несе життя, а всім іншим органам влади, від яких залежить формування національної служби крові, зробити її європейською, функціональною, високопрофесійною і незалежною. 

Крім того, просимо, при прийнятті закону щодо донорства долучати до обговорення професійну громадськість, правників, медичних працівників, зокрема трансфузіологів, які знають систему зсередини, розуміють її проблеми та переваги і зможуть слугувати виробленню належної державницької позиції щодо служби крові в Україні.

З глибокою повагою та вірою у торжество прав людини та державницьку позицію.