Про скандал довкола "Легендарної тачанки" в Каховці
З приводу галасу довкола "Легендарної тачанки" у Каховці.Заголовки майорять: "Інститут нацпам'яті вимагає демонтувати символ комунізму "Легендарна тачанка" на Херсонщині".
Здається, нас розігруються для того, щоб когось зробити героєм:
1. Лист Інститут Нацпам'яті датований аж початком грудня, а штамп про отримання датується аж серединою місяця. Тобто мер чекав відведені законом 30 днів, щоб тільки зараз у такий дивний спосіб на нього відповісти? А губернатор тепер робитиме "парк тоталітарної скульптури". Чому було спокійно не відповісти Інституту, зазначивши, що "Легендарна тачанка" внесена до списку пам'яток, тому на неї закон про декомунізацію не поширюється?
2. У листі не сказано, що пам'ятники треба знести, а просять відповісти на скаргу. (Не знаю, чи вів хтось мову про те, щоб перенести цей пам'ятник і врятувати у створюваному парку таких скульптур у Києві).
3. Лист адресовано після чийогось звернення. Тобто це може бути як індивідуальний запит, так і звернення задля інтриг. Вже висловлюють конспірологічні версії, що таким чином хочуть роз'єднати проукраїнську публіку, дискредитувати декомунізацію або зробити комусь імідж.
І ще виникає питання до мерії Каховки. Якщо ви вважаєте цей пам'ятник символом міста, тоді чому він в такому жалюгідному стані, як пишуть? Щодо створення "парку скульптур". Яка туристична перспектива? Бажано навести реальну статистику, а не про уявні десятки тисяч іноземців, які пізнають Каховку за цим пам'ятником.
Моя скромна думка: пам'ятник - унікальна інженерна споруда. Поки варто уточнити напис, точніше поруч поставити сучасну інтерпретацію. І зробити релевантний опис подій, щоб не виглядало топорною героїзацією більшовиків. Нестора Махна сюди не варто притягувати. Вірогідно, тачанку винайшли махновці. Але пам'ятник в Каховці явно встановлений червоноармійцям, там чітко видно "будьонівців" і напис дуже недвозначний.
Заодно варто поговорити, чи всі пам'ятають: що символізує цей пам'ятник? Чи усі згодні з написом на ньому? Наскільки він відповідає історичним реаліям?
Скоты, руки прочь от Тачанки!
Кому-то 60 тон бронзы покоя не дают? или после встречи с Сурковым в Омане, ваш Бубочка получил приказ качать ситуацию на юге Украины?
Сложно найти более эффективный способ разозлить немногочисленную проукраинскую часть Каховки, про сепаров ,которых там немерено, просто молчу. Почему Вятрович не трогал Тачанку? а новое создание, возглавившее Институт, и вчера только вылезшее из офиса на белый свет, начинает свою деятельность со спорного решения убрать Тачанку?.
Тачанка действительно уникальный памятник, вернее монументальная группа, расположена за городом, в степи, чтобы ее увидеть надо специально подьехать. Впечатление от памятника - грандиозный, для людей чувствительных к искусству - потрясающий. Удивительно, но он и в советское время как-то не флюиидировал гомно-большевисткими смыслами, а сейчас и подавно. Наверное потому что все понимают что Тачанка это Махно, а не большевики. И фестиваль там паториотически настроенных байкеров проводится с 2007 года "Тачанка" тоже не случайно.
Точно знаю каховчане любят Тачанку, причем именно украинская, патриотическая часть города, сепары не знаю, думаю им просто наплевать, вата есть вата. Но там в 2014 году выходили на улицу с триколорами и снос Тачанки реально похож на раскачку ситуации. Если кацапов что-то по настоящему интересует в Украине, то это каховская ГНС, которая питает водой Северо-Крымский канал и находится в нескольких километрах от легендарной Тачанки.
який поставив кулемет на реквізований у шведських і
німецьких маєтків півдня України місцевий транспорт..
У такому вигляді тачанку махновці використовували
задовго до приходу червоної армії на південь. Цей
"транспорт" гарантував загонам Махна з одного боку
мобільність, а з другого значну вогневу перевагу..
Червоноармійська тачанка появилась як запозичення,
як військовий плагіат для вирівнювання тактичних можливостей
червоної армії у війні з місцевим населенням півдня України..
так про що нагадує пам'ятник червоноармійській тачанці ?
В царской пулемётной команде их было 2 вида - патронная и собственно пулемётная.
http://content.foto.my.mail.ru/mail/boris.mikhailov/9164/h-9232.jpg Выглядела вторая примерно так.
И да, на фото - немцы. У них тоже такие были. И у британцев были.
И да, с неё можно было стрелять, не снимая пулемёта!
http://militera.lib.ru/regulations/0/g/1915_su-pulemet.pdf А вот здесь подробно расписано (страница 40, параграф 56), как именно не применялся конный пулемёт в царской армии, особенно - как с него не стреляли не с двуколки, не запряженной не лошадьми. Обрати внимание на годы - печать в 1915м, текст утверждён в 1912м.
Так вот конники не могли таскать за собой тихоходные и тяжелые двуколки, т.к. сопровождение обоза убивало суть кавалерии - маневренность и скорость, а махновцы поначалу не не могли воевать как армия и дрались налётами, т.к. их было мало и поначалу у них из оружия было то, что удалось украсть/отбить/собрать на коленке. В итоге что те, что другие начали использовать тачанки, каждый по своим причинам.
И да, царская армия существовала до 1917 включительно, так что и станок Соколова 1910го года - царский, и двуколка, и вот это вот всё.
Високомобільний чотирьохколісний екіпаж, запряжений четвернею коней, озброєний кулеметом «максим». Бойовий розрахунок - 2 (3) бійці - їздовий, кулеметник. Часом йому надавався помічник, що подавав під час бою кулеметну стрічку та підтримував її, під час стрільби, для запобігання «перекосу» та затримок при «осічках». (При відсутності помічника його роль виконував їздовий).
Винайдено та створено було даний «бойовий модуль» під час Громадянської війни, в 20-і роки ХХ століття, в Україні, на базі легкого кінного екіпажу для пасажирських перевезень, який широко був розповсюджений та використовувася на території Південно-Східної України. Під час Громадянської війни доволі широко застосовувався «армією Гуляйпольської народної республіки», створеної Нестором Махно. Били «махновці» за допомогою неї, що «білих», що «червоних», що «зелених»....Саме махновські «тачанки» послужили «кулаком», що спинив навалу денікінських військ в Україну, а потім пробив шлях Червоній Армії через Перекоп та Чонгар на Крим, добиваючи останні вогнища спротиву «Білої гвардії» в Україні. Саме їй, тачанці, повинен був дякувати Нестор Махно за орден Бойового Червоного Прапора за №4, яким він був нагороджений за Перекоп.
(І не вина Нестора, а біда, що армія його потерпіла поразку. Не в тачанці справа. Причину поразки визначив той, хто, в першу чергу, завдав українській народній армії удар в спину - Лев Троцький: «Тільки безмежна поступливість та довірливість, а також відсутність розуміння необхідності міцної спайки навіть поза межами військового протистояння, приводила до того, що українці втрачали всі плоди своїх перемог…». «Купившись» на солодкі обіцянки більшовиків про землю і волю, махновці пішли по домівках. В 30-ті вони згадали Махна, та було запізно…).
З-за своєї високої мобільності та вогневої міці «тачанка»- дійсно «народна» зброя, заслужила таку шану, що на задку часто носила напис: «Не доженеш!», а на передку - «Не втечеш!» (Були і інші, більш грубі, варіації).
Тактика застосування «тачанок» була наступною: якщо йшли одна на одну дві кінні лави, махновськиі тачанки рухались відразу за своєю кіннотою, тримаючи, приблизно, одну лінію. За визначеним сигналом «тачанки» розверталися задом до противника та готувались до стрільби, а махновська кінна лава негайно розходилася вправо та вліво, відкриваючи своїм кулеметникам ворога. Навіть піхотні ланцюги можна «покласти під кулемети» посеред чистого поля, не кажучи вже про щільну кінну лаву, яка саме своїм міцним, щільно збитим, «кулаком», зминала противника. Зупиниити командиру, враз, негайно, таку лаву, що чвалом, шалено, летить, відразу неможливо, розпорошити посеред поля - теж. Її, щільно збиту, «зупиняли» та «розпорошували» кулеметним вогнем махновські тачанки.
При відступах тачанки йшли в ар»єгарді, прикриваючи своїм вогнем піші загони, що відступали.
Надалі даний «бойовой модуль», з-за своєї високої бойової ефективності, був прийнятий на озброєння Робітничо-селянської Червоної армії Радянського Союзу та послужив основою вогневої міці кавалерійських з»єднань, до самого їх розформування після Великої Вітчизняної війни.
С. Гайдамака, 7.02. 2015 року