Как 52 миллиона превращается в 37
Об украинцах, которые уезжают в Чехию.
Чешский я знаю на уровне взаимодействия в кафе, магазинах, такси. Сегодня в Праге опаздывала на работу, вызвала такси. Пытаюсь как-то объясниться, как вдруг водитель переходит на украинский. И тут таких, таксистов-украинцев, по моим наблюдениям, достаточно много - каждый четвертый-пятый.
Украинцы уезжают в Чехию работать. Недавно Министерство здравоохранения страны обратилось к правительству с просьбой упростить процедуру получения разрешения на работу для украинских медиков. Потому что местные врачи уезжают в Западную Европу, здесь в больницах не хватает кадров. А украинские врачи, медсестры - хорошие специалисты. И они хотят получтаь достойную зарплату. У нас в сюжете была медседстра, которая в Украине получала 4 тысячи гривен, здесь, в Праге - 25 тысяч гривен.
В Чехии уже несколько лет существует правительственный проект "Украина" - привлекают украинцев на работу. В 2015 году по этой прорамме рабочие визы получили 500 украинских граждан, в 2019 - уже 40 тысяч.
Знаю человека, работающего в Праге на фирме, которая занимается монтажем систем сигнализаций. Всю свою жизнь он проработал в Украине главным инженером одного из облэнерго.
Строители, электрики, мастера маникюра, визажисты, парикмахеры - тоже многие из Украины.
Это один из примеров того, как 52 миллиона превращается в 37.
Автор Ирина Ромалийская
Питання в безперспективності життя в Україні. В розвинутих ******** економіках людина, яка працює над собою, над своєю кваліфікацією має практично 100% перспективи для просунення по службі та відповідно і більшої винагороди за свою працю та кваліфікацію.
В Україні кращу посаду або навіть і невелику посаду можна отримати практично завжди лише за гроші (тобто купити посаду, роботу, тобто корупція, яка породжує корупцію для відшкодування витрат за купівлю своєї посади) або за зв'язки родинні, земляцтво і тп. Це стосується не лише державних структур, це все практично має місце і в українському "бізнесі" дуже за рідким виключенням. Тобто, знання , інтелект, професіоналізм, і тд не мають в Україні значення, ну практично... За таких умов держава, яка побудована на таких підвалинах - приречена. Україна невпинно йде по цьому шляху. Ні мітинги , ні Майдани ситуацію не міняють, стає ще гірше. То народ це розуміє і не хоче чекати кінця цієї приреченості - тому і залишає країну. Зворотнього потоку поки не спостерігається. А кожен новий уряд та президент спочатку обіцяє зміни, потім наче його вимикають. От і все.
а наша ли это элита, нахрена она нам нужна такая и как от неё избавить институты власти.
Питання в системному обмані народу 28 останніх років. Обманювали український народ всі президенти та уряди України...одні трохи менше, інші - безсовісно і нагло. Рахували та рахують народ за дурнів. Тепер обман набув чергових єзуїтських форм - проводять конкурси на державні посади та роблять вигляд, що від ваших зусиль та знань щось залежить. Виявляється, що це все профанація, а цю систему підтримують псевдо-громадські організації на кшталт "чесно" чи біхус-інфо і тд. І конкурс виграють потрібні люди, їм ще і питання дадуть наперед з відповідями, які винесені на тести.
Всі суспільства, які прагнуть розвитку розвиваються по одному закону, люди з низів пнуться, вчать дітей щоби досягнути нових вершин. Ці всі зусилля народу виливаються у розвиток економік та держави в цілому. Україна йде по іншому шляху - селекція тупості та не розвитку. Індивідуальні зусилля громадян України щодо навчання, підвищення кваліфікації практично не мають значення.
То ж оця вся безперспективність, яка за 28 років виведена в абсолют + малий рівень життя, який і породжений оцим станом речей, - спонукають людей виїхати та, дивлячись репортажі з України, впевнюватися в правильності вибору для себе та своїх дітей. За 28 років знизити чисельність населення з 52 млн до 37 - це треба постаратися і українським урядам це успішно вдалося.
Це називається - національна катастрофа.