Ціна часу. Італія

Влада обережно, щоб не надто турбувати і порушувати звичний ритм життя емоційних, дуже товариських, веселих та співучих італійців, почала вводити обмежувальні заходи на півночі країни, в епіцентрі хвороби - провінції Ломбардія. 

Волелюбним італійцям півночі дуже не сподобалися драконівські заходи із закриття звичних розважальних центрів та кав’ярень, обмеження на проведення футбольних матчів. 

З обуренням на згортання демократії, з бравадою «то параноїки понавигадували загрози... он від грипу щороку більше помирає...» тисячі ломбардійців, веронців, венетців, користуючись конституційним правом на вільне пересування, часто зі сварками та скандалами з поліцією, вирушили на південь країни. Частина - до сусідніх Швейцарії, Австрії та Іспанії, щоб пересидіти диктатуру знахабнілої місцевої влади... 

Сьогодні, рівно за місяць, з майже 5 тисячами померлих і негативною щоденною динамікою, Італія на сумному першому місці жертв пандемії. 

Італійці значно рідше жартують і частіше співають сумних пісень. Тепер вони знають, що сьогодні за день у них від коронавірусу померло більше людей, аніж від грипу і пневмонії упродовж цілого минулого року... Тепер вони відповідальні та дисципліновані. Розуміють, що в цьому запорука їх здоров’я та життя. Також розуміють, що за легковажність і втрачений час платять дорогою ціною. 

В Україні сьогодні на ранок 47 діагностованих хворих і 3 померлих. До вечора хоча б одна з цифр точно збільшиться. 

Ми знаємо, що у нас значно гірші технічні та матеріальні можливості медицини, аніж в Італії, що тисячі українських лікарів виїхали за кордон, але!.. 

Ми сильні тим, що у нашому арсеналі вже є досвід Італії! Завдяки йому можемо не допустити трагічних помилок і зменшити сумні наслідки пандемії. 

Важливо пам’ятати: час - вже не гроші. Сьогодні час - це життя! 

Готуватися треба до максимальної ізоляції. Лише вона, як показує досвід Китаю, є найбільш ефективним заходом протидії хворобі. Ізоляція - це передусім - свідома та зріла позиція громадян, вже в другу чергу - робота правоохоронної системи. 

За кілька тижнів, можливо місяців, вірю, ми знову матимемо можливість тиснути руки і обійматися з друзями. Будемо святкувати веселими компаніями та водити дітей у розважальні центри. Подорожуватимемо світом, радіючи життю, разом з батьками, бабусями, дідусями... 

А сьогодні... Заходи безпеки, які ще вчора були неймовірними, сьогодні стають прийнятними, а завтра вже й їх може бути замало. 

Важливо підтримувати одне одного і залишатися людьми! 

Бережіть рідних і близьких, бережіть країну!