Як народжується нова демократія
Сучасна демократія програла.
Рахунок щодня вражає чорними цифрами на табло трагічного для світу березня 2020 року. Трагічного передусім - для Євроатлантичного світу!
Так виглядає сумний кінець сучасної демократії!..
... І цей туди ж! - сумно зітхаєте. Одні пророкують трагедії в економіці, інші ще якісь біди на нашу голову...
Але ж ні! Насправді далі йтиметься не про біди й трагедії, а про хороше післякризове майбутнє.
Ніхто не заперечуватиме, що демократія має робити нас сильнішими та захищати. Звичайно ж! Як і кожен соціальний інструмент, який бере собі на озброєння людство.
А що робити, коли сучасний варіант демократії не лише не захищає, а шкодить?
Єдине правильне рішення - викинути на смітник! Без жалю, як сфальсифіковані ліки, нехай навіть вони заховані у гарну обгортку.
Не демократичний, у класичному розумінні, Китай блискуче і стрімко демонструє здатність протистояти одній з глобальних загроз сучасності - біологічній. Так само впевнено і переконливо, як до цього демонстрував руйнування класичних канонів та стереотипів успіху в економіці.
Кожен чув про романтичне тлумачення написання китайською «криза» - як поєднання двох понять: «небезпека» і «можливість». Так от зараз Китай має шанс повною мірою скористатися можливостями, наданими кризою з COVID-19.
Чому так сталося? Чи через те, що авторитаризм - це добре, а демократія - погано?
Ні! Не будемо примітивізувати.
Насправді я розділяю думку, що демократія, попри свої вади, є кращим з того, що вигадав світ.
І тому мова йде про неспроможність саме сучасної версії демократії. В Україні і світі, який ми звикли називати Західною цівілізацією.
Знаємо, що кожне випробування виявляє як найкращі, так і огидні якості в людини.
Кризи викривають досі ретельно приховані та свідомо масковані вади як окремих суспільств, так і цілого людства.
І от, раптом, виявляється, що сучасні демократії не здатні захищати своїх громадян! Це - стає фактом, реальністю, яка повною мірою зруйнувала усі віртуальні та словесні конструкції, що на них грунтувався образ стійкості сучасної демократії.
Король голий! Те, що нам видавалося міцною фортецею, виявилося руїнами. Сучасна демократія - бракований нструмент.
А тому вона приречена. Місце бракованого інструмента - на смітнику!...
Коронавірус знищить нинішню інкарнацію демократії!
Ліниву, зманіжену, не здатну до мобілізації та опору. Інфантильну. Популістичну, якій байдуже до суті, була б красива форма з обгорткою.
Демократію екзальтованих, істеричних емоцій, замість здорового глузду.
Демократію, в якій панують хвороблива агресія, злість, жовч та заздрість. Яка втратила здатність до дискусії, коли в дискусіях змагаються не аргументами, а персональними обрАзами. Коли виграЄ той, хто знайде більш вишуканий спосіб принизити опонента.
Вірус поховає демократію фальші та лицемірства. Демократію хама, яка аплодує тим, хто голосніше й цинічніше кричить. Демократію тих, хто чхати хотів на розум, мораль і культуру, бо виграють за рахунок короткочасного хайпу та епатажу.
Помре демократія заголовків, а не змісту. Демократія брехні, вирваних з контексту цитат, слів та фото. Демократія брудних припущень і версій, замість фактів і знань.
Знайде місце на смітнику демократія цинізму та ненависті. Демократія, що втратила гідність. Чванькувата демократія, яка виштовхує нагору самозакохані, пихаті та позерські еліти.
Помре демократія галасливих і безвідповідальних трибунів, що навсібіч таврують, ганьблять та звинувачують...
Зникне демократія чорно-білих кольорів, нездатна створити комфортний для різноманітності світ. Демократія, де інша думка - ворог, де «хто не з нами, той проти нас!». Демократія, де тисячі інтелектуалів мовчазною згодою підтримують ідеї фізичного знищення політичних опонентів...
Хто ж створив його, таке непривабливе й огидне..?
Народили суспільства, у яких лицемірство і безвідповідальність влади компенсуються не меншим лицемірством і безвідповідальністю народу, який цю владу обирає.
Суспільства, готові без обмежень споживати солодку брехню. А як відомо, залежність від солодкого робить організми (як і народи) вайлуватими, слабкими, неповороткими, зрештою - неконкурентоздатними. Від чого ті ризикують серйозно захворіти, а то і померти.
Хворих і немічних випереджають більш здорові та спортивні суперники.
І якщо нинішня негідна демократія ще опиратиметься, в інтересах людства - додати зусиль, щоб залишити її в минулому.
Чи означає це кінець демократії як такої? Ні!
Просто настав час іншої демократії. Зрілої. Дорослої та відповідальної. Здатної приймати рішення. І рятувати людей, нації та держави. Так уже колись було в історії...
У жовтні 1938 року британці аплодували Невілу Чемберлену, який привіз солодкий та комфортний мир Мюнхенських угод.
А вже за півтора року, у травні 1940 року, в гарячці Другої світової, вони змушені були шукати порятунку в гіркому антибіотику на ім`я Вінстон Черчіль, який не обіцяв нічого, крім крові, тяжкої праці, сліз та поту.
Відповідальність, зрілість та здоровий глузд зробили сильними країни повоєнної Європи. Демократичної, зауважу, Європи, в якій домінувало не ХОЧУ, а ТРЕБА і було розуміння того, що успіх кожного прямо залежить від успіху країни. Вони, щоправда, згодом втомилася від тягару відповідальності...
Відповідальність, зрілість та здоровий глузд, а не індивідуальний егоїзм кожного, зробили сильними демократичні Японію та Південну Корею. Цим східним демократіям, до речі, вдалося зупинити неконтрольоване поширення епідемії.
Що буде далі? Людство подолає кризу. COVID-19 стане сторінкою історії.
А ще колись... Популісти знову будитимуть низькі інстинкти та егоїстичні почуття народів. І знову матимуть шанс...
Після якого знову з’являться люди, які рятуватимуть свою країну.
Не отримуючи за це аплодисментів сучасників.
П.С. Усе, що написане вище - мої особисті думки. Вони не мають на меті когось персонально образити чи принизити. Будь-який збіг з позицією інших людей є випадковим.
