Коронавірус і театр
Цей матеріал задуманий ще у середині березня, але довелося безліч діяльностей переводити в онлайн, то на театр часу не було. Текст не про проблеми, а про можливості.
За цей час слово «коронавірус» стало мало що не лайливим, а театри, змушені призупинити фактичну діяльність, чимдуж шукали варіанти віртуального контакту із глядачами (не всі, але багато).
Українські державні театри
31 березня відзвітував Мінкульт (пам’ятаєте, що міністра все ще не призначили?): «Під час карантину культурно-мистецькі заклади успішно працюють в режимі онлайн. Всі театри сфери управління МКІП мають YouTube-канали, де можна долучитись до перегляду як архівних вистав, так і трансляції вистав діючого репертуару. З оновленими афішами можна ознайомитися безпосередньо на офіційних веб-сайтах установ та закладів».
І дійсно, на каналі Національної опери можна подивитись сім постановок та фільм «Лючія Ді Даммермур» (1980 р.), львівська — пропонує онлайн-трансляції, хоча є і постійно доступні записи, одеська — має кілька концертів, оперу і балет.
Про харківський оперний пишуть: «запровадив соціальний проект #театрнадивані, мета якого — популяризація театрального мистецтва і, звичайно ж, висловлення любові і підтримки глядача. Театр надає можливість переглянути уривки з улюблених вистав і повномасштабні постановки, буквально не встаючи з дивану», але посилання веде на сторінку 404…
Втім, звідти видно кнопку youtube-каналу, де бачимо випуски програм «Мистецтво муз», «Мазепу», «Травіату», «Жизель» та «Колесо фортуни».
Насправді, записи деяких концертів та інших подій «СХІД OPERA» (а заразом — і Харківської філармонії) можна подивитися на каналі продакшену, який з ними постійно співпрацює. Аля дізнатись про це непросто.
У цитованому вище повідомленні Мінкульту згадані ще кілька київських закладів. Так, театр драми імені Франка презентував онлайн-бібліотеку, його актори дають прямі ефіри в Instagram, а на youtubе-каналі є що подивиться, але жодної вистави, бо «театр запустив пробний проект платних переглядів вистав діючого репертуару». Театр російської драми імені Лесі Українки пропонує значну кількість програм «Театральные силуэты», капусників, самостійних робіт і 14 вистав. Канал львівського театру української драми ім. М. Заньковецької, на відміну від більшості вищезгаданих, суттєво оновився протягом останніх тижнів — опубліковано вісім вистав.
У принципі, вже цього контенту вистачить тижні на два вдумливого перегляду. Хоча деякі записи через поганий звук, як мені здається, можна дивитися лише з дослідницького інтересу. Засуджувати театри важко, адже якісний аудіовізуальний контент — задоволення не з дешевих, а ці культурі заклади і так «дотаційні».
На новому сайті Мінкульту немає списку підпорядкованих театрів, втім на старому ще залишилися. Усі області перевіряти не стала. Зайшла подивитися, що пропонують вінницькі — побачила заплановані трансляції й інтерв’ю з акторами (театру Садовського) та переконалася, що не відповідає дійсності теза «всі театри сфери управління МКІП мають youtube-канали» (наприклад, вінницький театр ляльок, але він публікує вистави на іншому каналі). Львівський театр Лесі Українки надав доступ до шести вистав, а також деякі транслює, «І люди, і ляльки» не мають каналу, але публікують посилання на вистави на Facebook. Можна подивитися і деякі постановки театру Леся Курбаса. Харківська музкомедія оприлюднює уривки й окремі арії, театр для дітей та юнацтва навіть жаданівський «Депеш мод» виставив (а всього — дві повні вистави, й обидві — для дорослих).
Українські недержавні театри
Проєкт OpenTheatre (щоправда, без державних грошей тут не обійшлося — реалізується за підтримки УКФ). На каналі — не лише вистави (зокрема, 5 театральних постановок фестивалю StartUp Гогольfest), а й інтерв’ю режисерів і випуски програми «Міцний перформатив». OpenTheatre ще у фейсбуку повідомляє, що пропонують театри.
Менше з цим, попереду, як завжди, київські незалежні театри (бо їх і більше всього за кількістю). Наприклад, PostPlayТеатр робить трансляції вистав і концертів (але не зберігає), а Дикий театр влаштовує прямі мови в Instagram (деякі його вистави можна подивитися на OpenTheatre).
Харківський «Театр на Жуках» 23 березня почав відкривати записи своїх вистав (на Vimeo), а також ініціював флешмоб для коллег робити так само. Не знаю, чи хтось дослухався цього, але давно вже можна подивитися кілька вистав «Арабесок».
Згадане вище — скоріш за все — далеко не вичерпний список. Наприклад, очевидна нестача вистав для дітей. Тож, порекламую нашу громадську організацію «Платформу театральних ініціатив», що має в онлайні «Кита і Равлика» та «Зірочки святого Миколая».
Ще з незвичного — вистави «народного самодіяльного театру глухих „Аріадна“ Харківського будинку культури УТОГ» жестовою мовою з дикторським супроводом.
facebook.com/wiener.staatsoper
Для тих, хто чув мемчик про Віденську оперу, але не знає, що до чого. Отут транслюють записи попередніх виступів опери і балету (потрібно зареєструватися, трансляції починаються щодня о 19:00, доступ зберігається протягом 24 годин, розклад тут). Вони далеко не єдині.
TheatreHD раніше демонстрував вистави різних театрів світу у кіно, а тепер пропонує їх на сайті (на обмежений час), наприклад, а місцевий підрозділ робить українські субтитри. Завдяки цьому, наприклад, до 9 квітня доступна вистава «Слуга двох панів» із Джеймсом Корденом у головній ролі.
Дозволяє трошки підгледіти свій доробок і берлінський театр Шаубюне (деякі відео — наприклад, «Вакханки» у постановці Клауса Міхаеля Грюбера 1974 року — доступні за посиланням).
Нідерланський танцювальний театр надав доступ до балету Ханса ван Манена «Короткий шлях» до 10 квітня.
Проекти сучасних польських режисерів фільмує Національний аудіовізуальний інститут (Narodowy Instytut Audiowizualny) та викладає на сайті.
Білоруський Вільний театр робить трансляції своїх вистав на youtube-каналі.
Особисто мене неймовірно тішить, що цирк du Soleil викладає у відкритий доступ записи вистав.
Як бачимо, за певних зусиль за час карантину (а сьогодні, 8 квітня, стало відомо, що у квітні обмеження не закінчаться) можна добре вивчити український театральний ландшафт. Якщо в процесі порівнювати інформацію з сайтів з виставами, — то і запам’ятати імена акторів, режисерів, сценографів. Завдяки перегляду іноземних вистав — підтягнути володіння іноземними мовами.
Зауважу, що матеріал задумувався як оглядовий, таким і є. Його можна обговорювати, доповнювати або не зважати.
Джерела натхнення та інформації:
МКІП: Культурно-мистецькі заклади онлайн
Відеоверсії вистав Театру імені Леся Курбаса
Культура онлайн: паролі доступу
Активність драматургинь Юліти Ран та Ірини Гарець у соцмережах
