Хорезмшах та прокажені: до призначення Саакашвілі

Сьогоднішнє призначення пана Саакашвілі головою Виконавчого комітету реформ поновило у моїй пам`яті гарячий грузинський січень 2008 року.
Тоді нинішній голова комітету йшов на свої дострокові президентські перегони, країну трясла передвиборча лихоманка, а в Тбілісі тривали останні перед 08/08/08 серйозні непублічні переговори з росіянами.

Я ж, грішний, тоді переймався суто специфікою рецептів хінкалі у штабах тамтешніх політсил. Про що не шкодую. Насправді вкрай багато важливих подій у світі на десятиріччя визначили ті різдвяні дні. Але не думаю, що сьогоднішнє призначення спіймає в рвані вітріла Банкової залишки того гострого вітру з кавказьких льодовиків та надасть Україні щось важливе. Бо, як я пам'ятаю з 2008 року, хінкалі їдять гарячими. Та бажано - з начинкою.

Скоріше нинішній статус пана Міхеіла може нагадати притчу про долю іншої великої людини, хорезмшаха Мухаммеда II Ала ад-Діна. Який після нищівної поразки у війні з монголами ховався на каспійському острові в оточенні прокажених, й за принесені їжу та воду надавав селянам звання та землі своїми указами.

Нагадаю, що ота мертвонароджена Національна рада реформ та її Виконавчий комітет були утворені Б. Порошенком та Б. Ложкіним у 2014 році (указ № 644/2014), а Виконком довгі роки очолювали такі собі заступники апушки Д. Шимків та С. Марченко. Зміст шостирічного існування цієї ради та виконкому, як органів без будь-яких повноважень та обов'язків, завжди нагадував отой каспійський острів прокажених.

А тепер - на острів завезли хорезмшаха...