Про самогубство полярника і пошук винних

8 травня сталася непоправна втрата - 35-річний кухар полярної експедиції на українській станції в Антарктиді Василь Омелянович скоїв самогубство. Це перша смерть на станції "Академік Вернадський" за той час, поки нею володіє Україна. (Тоді, коли станція була британською і називалась "Майкл Фарадей" самогубств було кілька).

Поки триває розслідування Національної поліції, вже почалися спекуляції на трагедії. Деякі медіа висвітлювали цю трагедію абсолютно не збалансовано і не делікатно, знехтувавши правом померлого на приватність. В умовах відсутності інформації однозначно відповідальність було покладено на жінку. За тиражованою у ЗМІ версією, чоловік скоїв самогубство через те, що жінка-науковець, в яку він був закоханий, обрала іншого і поїхала зі станції раніше, хоча за планом мала добути поточний дослідницький сезон. Єдине, про що одразу заявив керівник Національного антарктичного наукового центру, що самогубство було скоєне через особисті причини - таким чином він вочевидь хотів донести думку, що смерть не пов'язана з роботою і спілкуванням з колегами.

Правда в тому, що ми НІЧОГО не знаємо про те, які у кого з ким були стосунки і хто ЯК це міг чи мав сприйняти. Однак вже на повному серйозі відбувається зондування настроїв щодо того, щоб жінкам знову заборонити брати участь в річних антарктичних експедиціях. Мовляв, бачите, поки жінок не було то і проблем не було. Навіть прозвучав стереотип, що "жінка на станції приносить нещастя".

Я сподіваюся, що Україні стане розуму лишити це питання на рівні недолугих або відчайдушних заяв. У делегації більшості країн в Антарктиді цілорічно працюють жінки на різних посадах. Україна знову почала включати жінок до річних експедицій лише минулого року.

Зараз має стояти питання про розслідування подій і корекцію психологічного відбору на станцію. Для Омеляновича це була п'ята зимівля на південному континенті, тому, за словами керівника НАНЦ, відбір щодо готовності рік прожити у суворих умовах та ізоляції він пройшов легко. Однак тестів на особисті моменти при відборі кандидати не проходили.

Зараз під нищівним пресингом перебуває нинішня експедиція, в якої попереду 7 місяців зимування й ізоляції в Антарктиді. І те, що тепер кожен член експедиції по черзі має відриватися від своєї роботи, щоб виконувати обов'язки кухаря - найменша біда. Під не меншим пресингом перебуває склад попередньої сезонної експедиції, який через всесвітній карантин застряг у Чилі і лише в суботу зміг повернутися до Києва.

Складається враження, що питання "як бути далі?" відсунуто на другий план, а на першому - віднайдення причини і "спалення відьми", як вислолюються деякі медіаексперти. А це вже схоже зумисний фокус на діяльності самого НАНЦ. (За останні два роки після зміни керівника в НАНЦ відбулися кардинальні зміни - Центру знову повернули наукові функції, було згуртовано нову наукову команду, вперше за час перебування станції в руках України було проведено її капітальну реконструкцію та переоснащення).

Якісне розслідування, облишення спекулятивної антижіночої риторики, значне корегування психологічного відбору - програма мінімум, яку українська спільнота має винести з цієї ситуації.

І збереження пам'яті про хорошого фахівця і людину.