"Права людини не в фокусі Кабміну" - Малюська

Як урядовці, ігноруючи Конституцію, імітують бурхливу діяльність

Під час засідання Комітету з питань прав людини, яке відбулось 6 травня 2020 року, міністр юстиції Денис Малюська повідомив, що права людини, виявляється, не знаходяться у фокусі уваги діючого Уряду, так само як не знаходились вони і у фокусі уваги попереднього.

Так пан міністр пояснив той факт, що в структурі його міністерства був ліквідований Директорат з питань прав людини.

"Директорат формується під урядову ціль. Оскільки урядової цілі, яку б виконував відповідний директорат з прав людини не було, відповідно такий директорат перестав існувати. Як тільки буде нова програма Уряду, як тільки там з’явиться фокус і погоджений буде парламентом на права людини, ми знову проведемо якусь реорганізацію внутрішню міністерства юстиції", - так без тіні сумнівів сказав міністр.

Його слова пояснили все. Пояснили, чому Кабмін нахабно ігнорує конституційні права людей на свободу пересування, на свободу зібрань, на підприємницьку діяльність, право на працю та на медичну допомогу. Виявляється те, що написано в нашому Основному законі, в Загальній декларації прав людини, в угоді про асоціацію з ЄС, в численних ратифікованих Україною конвенціях та міжнародних договорах – все це ніщо порівняно з програмою Уряду, де можна просто так взяти й щось "не прописати". Як кажуть, немає прав людини – немає проблем!

Розглянемо кілька найбільш виразних "кейсів", що демонструють ставлення урядовців до захисту прав людини.

1. Проект Програми діяльності Уряду складений так, що там є лише одна згадка про права людини – у вступі. Ні в короткострокових, ні в довгострокових пріоритетах про це немає жодного слова. Складається враження, що так зроблено умисно, аби в майбутньому виправдати власний правовий нігілізм.
2. Реінтеграція тимчасово окупованих територій, захист прав людей, які там проживають, права ветеранів – все це опинилося поза увагою Програми діяльності Кабміну. Попри те, що в структурі Уряду створено Міністерство у справах ветеранів й працює віце-прем’єр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
3. Уряд вперто намагається позбавити громадян права перетинати кордон, аби виїхати на роботу до інших країн. Роблять це під приводом турботи про їхнє здоров’я, ігноруючи статтю 33 Конституції та статтю 13 Загальної декларації прав людини.
4. Досі зачинені КПВВ на лінії розмежування на Сході України. Тим самим урядовці ставляться до власних громадян гірше ніж до іноземців. Бо, відкриваючи міждержавні кордони, пункти пропуску всередині країни тримають на замку.
5. Пенітенціарна система розбалансована, з місць несвободи регулярно надходять сигнали про побиття, катування, ненадання медичної допомоги. Все це провокує соціальну напругу й навіть бунти утримуваних.

Мабуть, пан Малюська та його урядові однодумці думають, що коронавірус все спише і їм вдасться прикрити свою недолугість імітуванням "рішучих карантинних дій", які в своїй сутності протирічать законам України. Насправді, за кожен свій крок, за кожне сумнівне рішення, а ще більше за бездіяльність доведеться відповідати.

Так само пояснювати нашим міжнародним партнерам, чому це раптом Національна стратегія у сфері прав людини (виконання якої, до речі, курував ліквідований директорат) перетворилася для уряду в клапоть паперу. Мін’юст і раніше "славився" тим, що постійно провалював виконання плану дій цього надважливого документу. Так, станом на кінець 2019 року було виконано лише 46% від усіх запланованих заходів (переважна більшість була закріплена саме за Міністерством юстиції).

Захищати права людини – це важка справа, яка потребує системності, фаховості й цілеспрямованості. Замість того, щоб вирішувати проблеми українців, пан Малюська займається самопіаром на столі, під столом, догори ногами та дискримінує людей за майновим станом, відкриваючи платні ВІП-камери. Все це дає зворотній ефект – безправність посилює почуття апатії та зневіри в суспільстві й додає депресії і так стагнуючій економіці. Якщо хочемо розвиватися, долати труднощі, виходи на нові перспективи, треба подбати про базис – права людини. І поки Уряд на цьому не сфокусується ми матимемо лише імітацію державницької роботи.