Дерибан заповідника ЮНЕСКО у Львові: кейс "Укрзахідпроектрестарації"

Кожна держава, яка внесла у список об’єктів спадщини ЮНЕСКО пам’ятки, отримала не лише велику честь і визнання на всесвітньому рівні, але і обов’язок їх оберігати. Саме так: відповідно до Міжнародної конвенції зберігати їх має саме держава.

Львів – безсумнівно перлина списку ЮНЕСКО, до якого як об’єкт внесено Державний історико-аріхтектурний заповідник в місті Львові (120 га середньовічної частини міста Львова) і церкву св.Юра з Митрополичими садами.

Але усі українці з жахом можуть спостерігати, як за останні роки активно знищується історична забудова Львова, як, наче фурункули, виростають новобуди, які потворять історично сформоване середовище і обличчя заповідного Львова.

І напевно, кожен справжній українець запитає себе, чому так відбувається? І чому наші надбання можна отак безкарно нищити. Ба більше – розкрадати в небачених масштабах.

Особливо сколихнула Україну вістка про ймовірне банкрутство дуже знакової для Львова Інституції – "Укрзахідпроектреставрації", яка багато років не лише займалася реставрацією більшості об’єктів Львова як заповідного об’єкта ЮНЕСКО, але і акумулювала унікальну базу відомостей про національні пам’ятки. І яка розташовується в приміщеннях ДІАЗу.

Трохи історії: Об’єктом спадщини ЮНЕСКО "Львів – ансамбль історичного центру" фактично є Державний історико-архітектурний заповідник в місті Львові (далі - ДІАЗ), створений у 1975 році.

І саме цей заповідник був внесений до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під назвою "Львів – ансамбль історичного центру" у 1998 році. https://whc.unesco.org/en/list/865/ На баланс ДІАЗу було передано 27 об’єктів.

Серед яких пункт 26 – Костел Бернардинів з келіями. Тобто весь Бернардинський комплекс включно з Глинянською вежею і муром. В мурі цього комплексу розташувалося ДП "Укрзахідпроектреставрація", яке займалося і займається дослідженням і реставрацією пам’яток передусім в Західній Україні. При чому не лише дослідженнями для проведення реставраційних робіт, але, передусім, наукові системні дослідження української спадщини. Незмінно понад 50 років інститут "Укрзахідпроектреставрація" працював і розташовувався на вул. Соборній 3А в місті Львові. І був та є однією з найавторитетніших установ у сфері реставрації в Україні.

Державний інститут в приміщенні державного заповідника. Ніби все логічно. До 2011 року. Коли раптом у 2011 році Управління комунальної власності Львівської міської ради раптом прийшло до "Укрзахідпроектреставрації" з договором оренди, оскільки приміщення, в якому знаходиться інститут, раптом опинився у власності Управління комунальної власності ЛМР.

Але як і звідки це приміщення потрапило до міської ради Львова і УКВ?

І тут детективна історія з масштабним рейдерством усього майна заповідника, і навіть приватизації частини цього майна. Історія про тотальний дерибан найціннішої історичної спадщини Львова – об’єкта ЮНЕСКО.

Це стало можливим, оскільки у 1991 році ліквідували дирекцію заповідника. І навіть станом на сьогодні дирекція заповідника не функціонує. Тобто сам заповідник, об’єкт ЮНЕСКО є, а дирекції – немає. Тобто немає відповідальної особи за збереження об’єкта ЮНЕСКО! Хоча саме ЮНЕСКО багато років прямо вимагає створити таку структуру. Таку вимогу зафіксували в Законі України "Про охорону культурної спадщини" у 2018 році.

Оскільки дирекція не функціонувала, ніхто не лише не оформляв майно заповідника, але і не міг одержувати кошти для реставрації об’єктів. За Постанови Ради Міністрів УРСР щороку Держбуд (тепер - Мінрегіон) повинен був виділяти 100 тис. рублів (або їх еквівалент) на реставрацію пам’яток. Але нікому було вимагати ці гроші з бюджету, ніхто не міг їх отримати саме для потреб заповідника.

Приміщення дирекції заповідника на вул. Валовій, 20, також собі облюбувало Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Але на якій правовій підставі і хто це приміщення віддав Управлінню – досі невідомо. Заповідник – державна власність, Управління охорони історичного середовища – орган місцевого самоврядування (комунальна власність). Перехід власності від держави до місцевої громади офіційно не відбувався, адже це різна форма власності! Тому очевидним тут є самоуправство з розкраданням державного майна в особливо великих розмірах за діяльності організованого злочинного угрупування, яке має бути предметом дослідження антикорупційних органів!

Адже існують чіткі підстави набуття права власності, визначені Цивільним кодексом. І просто отак забрати собі приміщення заповідника ніхто не мав права! Мало того, незаконне заволодіння державним майном, яке має особливу цінність, а отже і вартість – це ж предмет розслідувань правоохоронних органів найвищого рівня. І мало би бути хедлайном для всієї держави!

Ну в якій державі можна ота подерибанити спадщину ЮНЕСКО? Безкарно, звичайними очевидними рейдерськими захопленнями!

І саме приклад "Укрзахідпроектреставрації" просто витягнув на поверхню всю ту схему рейдерського захоплення Львівської міськрадою майна заповідника, чітко виявляючи масштабність афер, які безкарно провертають в мерії Львова для продажу найцінніших земель і майна на території ДІАЗу.

ЮНЕСКО багато років вимагає забезпечити функціонування органу управління заповідним об’єктом, поки Президент України скеровує постійні вимоги забезпечити діяльність органу управління ДІАЗОМ, створити план розвитку заповідного об’єкта ЮНЕСКО, у 2009 році Кабмін видає розпорядження 1338-р від 11.11.2009, яким зобов’язує відновити діяльність Державного історико-архітектурного заповідника.

На вимогу Кабміну, Президента, у 2010році Рішення Львівської ОДА зареєструвала юридичну особу "Львівський державний історико-архітектурний заповідник". Але лише на папері. Жодної копійки грошей, жодного приміщення, жодної штатної одиниці не введено у його склад. Ніхто не провів інвентаризації майна заповідника. І ДІАЗ є лише на папері. Реального органу управління далі немає!

Крім того, 08.06.2011 Львівській ОДА було дане окреме розпорядження Адміністрації Президента, яким доручено розробити план збереження пам’яток, забезпечити процес відновлення діяльності заповідника і передати його до сфери управління Мінкульту. Але ніхто навіть не думав реагувати на це доручення. І ДІАЗ надалі був музеєм, який розкрадають всі, хто хоче.

У 2012 році до Львова вчергове приїхала комісія з ЮНЕСКО, яка вжахнулася існуючими і планованими будівництвами. І вкотре поставили вимогу діяльності органу управілння заповідним об'єктом.

Після того, як експерти ЮНЕСКО черговий раз накивали пальцем, у 2015 році Адміністрацією Президента України повторно було надане доручення (лист до Львівської ОДА № 02-01/662 від 13.02.2015), відновити діяльність ДІАЗу.

Доблесна ЛОДА звітує до Києва, що все виконано. І 5 травня 2015 року О.Синютка видає розпорядження голови Львівської ОДА № 188/0/5-155 від 5 травня 2015 р. "Про охорону пам'яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова".

Яким ліквідовує юридичну особу "Державний історико-архітектурний заповідник у місті Львові".

ЛІКВІДОВАНО БЕЗ ПРАВОНАСТУПНИЦВА І РОЗ'ЯСНЕННЯ ТОГО, ХТО Ж МАЄ ЗБЕРІГАТИ ЗАПОВІДНИЙ ОБ'ЄКТ!

Таким рішенням О.Синютка вводить в шок всіх пам’яткоохоронців Львова, Громадська рада при ЛОДА на загальних зборах пише колективне звернення про скасування цього розпорядження (додаток), і надсилає його і Мінкульту, і Верховній Раді, і КМУ та Мінрегіону, і Уповноваженій ВРУ з прав людини – як горохом об стіну. Жодної реакції!

Тоді Заповідник і громадські діячі подають позовну заяву про скасування безпрецедентного рішення Голови Львівської ОДА (Львівський окружний адміністративний суд, справа № 813/3423/15). Суд триває донині. І кінця-краю йому поки не видно .

Але всім очевидно, що ліквідація органу управління заповідником була здійснена з єдиною метою – кинути кінці у воду. Адже у 2010 році саме О.Синютка був заступником і правою рукою мера А.Садового.

Напевно схвилювавшись, що у разі відновлення роботи заповідника (з огляду на чисельність рішень з Києва), Львівська міськрада повинна буде попрощатися з окупованими приміщеннями і пояснити, куди поділи майно заповідника, яким невідомо на яких підставах розпоряджалися (наприклад будівля і земля будинку № 36 на площі Ринок, на розі вулиць Краківської – Вірменської, на вул.Федорова 23, 28), у 2010 році виконком Львівської міськради тихенько приймає рішення зареєструвати право власності на окремі приміщення заповідника за собою . https://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/(SearchForWeb)/37BA97F85AC1C5B1C22576CB005718D1?OpenDocument

Отак написали в рішенні:

Оформити територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення загальною площею 1129,1 кв.м на пл.Соборній, 3-а згідно з технічним паспортом.

Та ну! А на якій правовій підставі ви собі забрали ці приміщення? Може вам заповідник чи держава передали? – Ні.

Може ви купили в держави – Ні!

Може визнали через суд відмерлу спадщину? – Ні!

Отак просто, вирішили собі зареєструвати право власності за територіальною громадою на приміщення заповідника. Виявляється, так можна, якщо державні реєстратори "тісно співпрацюють" з тобою!

І ніхто не побачив проблеми? І державні реєстратори скоренько все пореєстрували, знаючи, що доступу до реєстраційних справ простим смертним немає! Реєстри речових прав відкриті лише за деклараціями влади, і зайти в них прості смертні все одно не можуть!

В 2011 р. управління комунальної власності підписало договір оренди приміщень на Соборній 3-а з керівництвом "Укрзахідпроектреставрації". Оскільки уявити, що право власності на приміщення дійсно перейшли до мерії Львова у очевидно рейдерський спосіб ніхто не міг, договір оренди підписали на дуже кабальних умовах – ставка орендної плати була вищою, ніж навіть для багатьох ресторанів і готелів.

Відповідно до вимог Закону України "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" не підлягають приватизації зазначені наступні об’єкти :

Ці об’єкти перебували у державній власності. І наскільки нам відомо, держава Україна ніколи не передавала ці приміщення в комунальні власність. Відтак, на якій правовій підставі Львівська міська рада передавала в оренду приміщення, які їй не належать?

Тут історія питання:

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=219206776172374&id=114563156636737&__tn__=K-R

І тепер за оренду приміщень, які не належали і не можуть належати Управілнню комунальної власності скандальна кума мера Львова, начальниця Управілння комунальної власності І.Свистун ініціювали два позови проти Укрхадіпроектреставрації:

• Про визнання ДП "Укрхадіпроектреставрації" банкрутом (Господарський суд Львівської області, справа № 914/620/20)
• Про витребування приміщень на Соборній 3-а з користування Укрзахідпроектреставрації Господарський суд Львівської області, справа № 914/530/20)

Ну, що міська влада не має жодного відношення до приміщень заповідника – це давно всім адекватним людям очевидно! І це не "Укрзахідпроектреставрація" мала би бути відповідачем в суді, а це правоохоронні органи мали б розслідувати факт дерибанену державного майна в особливо великих розмірах, і попід білі руки засадити на лаву підсудних очевидних аферистів з Львівської мерії.

Але цинізм міської влади Львова просто не має меж. Бо розуміючи, що ці афери можуть дати пробій, мерія вирішила зробити запасний плацдарм. І ще раз зареєструвати право власності на ті ж приміщення. Уже в 2020 році.

Після того, як люди, громадські організації, дізнавшись про наміри Львівської мерії знищити "Укрзахідпроектреставрацію", почали слати листи до всіх можливих інстанцій з вимогою зупинити цей процес, на розгляд виконкому ЛМР 8 травня 2020 року винесли питання "Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на пл. Соборній, 3-а".

Тобто це приміщення вже не Управління комунальної власності ЛМР, а Управління охорони історичного середовища?

То кому належить приміщення "Укрзахідпроектреставрації": Міськраді, Управлінню комунальної власності чи Управлінню охорони історичного середовища? Це три різні юридичні особи! А може ще комусь, хто має знайомих чорних реєстраторів?

Правова шизофренія чи намагання просто замести сліди рейдерства, підготувавши запасний плацдарм?

Ну ось, прикріплюємо техпаспорт приміщень "Укрзахідпроектреставрації" – так, саме про них мова. Техпаспорт 2009 року, інв.номер № 883.
І позивачем у справі є Управління комунальної власності (читайте пані Свистун).

Тобто юридично, подавши в суд, ви визнали, що на платній основі Управління комунальної власності передало "Укрзахідпроектреставрації" приміщення , які їм не належать. А проектом рішення виконкому від 8 травня 2020 року виконком підтвердив, що Управління комунальної власності до цих приміщень не має жодного стосунку. Бо просив передати це приміщення з балансу Управління охорони історичного середовища на баланс ЛКП "Бюро спадщини".

Стоп-стоп-стоп!

Від цієї шизофренії голова починає йти обертом! То кому належать приміщення "Украхідпроектреставрації" (які належали ДІАЗу) і чому ними розпоряджається Управління комунальної власності? Чи Управління охорони історичного середовища? Чи міськрада (як це передбачено законом для комунального майна)?

А приміщення ці належать, згідно постанови Комітету Верховної ради УРСР, Державному історико-архітектурному заповіднику. І саме заповідник передав їх УЗПР. Тобто держава, а ніякий не Садовий, мерія ще хтось!

І ніхто, чуєте, ніхто і ніколи право власності заповідника на ці приміщення не скасовував! Ніхто і ніколи від заповідника ці приміщення у власність нікому не передавали!
То звідки там з'явилося Управління комунальної власності ? Яке прийшло собі і сказало – це наші приміщення, які ми здаємо вам в оренду, і "здало в оренду" приміщення, які їм не належать - "Укрзахідпроектреставрації". Але ні – приміщення не УКВ!

А звідки користувачем приміщень на Соборній 3-а взялася Лілія Онищенко з Управлінням охорони історичного середовища?

А нізвідки! Це - традиційна схема реєстрації фіктивного права власності на приміщення з повітря імені Андрія Івановича Садового! Просто напишуть, що передають від УОІСа до ЛКП (і пофіг, що ні одне, ні друге до приміщень стосунку не мають). Зате в реєстраційній справі підставою набуття права власності запишуть: рішення виконкому ЛМР від 8 травня 2020 року.

Після гвалту пам’яткоохоронців, коли запахло смаженим (і багато людей чітко написали про безпідставність передачі в оренду приміщень заповідника управлінням комунальної власності, Садовий і ко вирішили зістряпати якийсь лівий документ, щоб на його основі потім "чорний" реєстратор зареєстрував право власності на ці приміщення. Отак беруть таке ахінейне рішення виконкому, яке не є правовстановлюючим, і зареєструють право власності на приміщення за отим ЛКП "Бюро спадщини". Таких прикладів – десятки!

І не думайте, що це не стосується кожного з нас. За такою схемою віджимають горища і підвали ваших будинків, подвір’я, реєструються фантомні гаражі у вас на подвір’ях, які потім перетворюються на багатоповерхівки!

Коли ми копнули глибше, то волосся стало дибки, бо зрозуміло, що ціна знищення "Укрзахідпроектреставрації" - приміщення. Але цинізм, з яким мерія організовує це знищення – просто зашкалює! Мерія виробляє просто фантастичні речі, аби тільки витурити з приміщень на Соборній 3-а "Укрзахідпроектреставрацію":

- то Андрійванич і Ко хотіли взяти "Укрзахідпроектреставрацію" "під своє крило". Забрати її від Мінрегіону в комунальну власність.

Втім, Андрійваничу і Ко не вистачило часу. Поки міністром розвитку територій і громад була вірна васалка Андрійванича пані Бабак (засновником УЗПР є Мінрегіон, отож пані Бабак могла "порішати" питання. І виглядає, що вже було все узгоджено. Але Альону Бабак звільнили).

А Садовий і Ко, не покладаючи рук, далі вперто, порушуючи закон, малювали схеми, якими намагалися прихапати калимні приміщення на Соборній 3-а.

І знаєте, що вони придумали? Виявляється наприкінці 2019 р. Львівська міська рада офіційно прийняла рішення, яким надала згоду на прийняття з державної власності у власність територіальної громади м. Львова від Міністерства розвитку громад та територій України ДП "Укрзахідпроектрестарацію"!

Ось посилання: https://www8.city-adm.lviv.ua/…/15C6F7B8DA424905C2258496002…

Отак, без рішення колективу, як овець, погодили передати.

Ні, ну формально вони пробували порішати з колективом питання, і кинули на амбразуру заступника мера Андрія Москаленка. Який наприкінці 2019 року прийшов вмовляти працівників інституту перейти під крило мерії. Але очевидно зачувши неладне, працівники відмовилися приймати рішення, запропоноване Москаленком.

Ну та й що, що відмовилися! Плювати на них хотіли в мерії! І як овець зі стада погодилися прийняти від Мінрегіону.

Може Мінрегіон запитував працівників, чи хочуть вони перейти від Мінрегіону до міста? Та ні. Ті, кого ми питали, нічого не чули про таку ініціативу Мінрегіону!
Тобто, як овець, вирішили забрати собі. Не лише приміщення! Живих людей, як овець!
Але люди не вівці!

- Зрозумівши, що схема не проходить, придумали аферу з банкрутством і подали до суду про визнання "Укрзахідпроектреставрації" банкрутом. Але люди збунтувалися, працівники збунтувалися і завалили листами всі можливі інстанції з вимогою зберегти державне підприємство як стратегічно важливе.

- Тоді схемщики в міськраді зрозуміли, видно, що в ближчий час просто так працівники УЗПР не здадуться, і люди триматимуть питання на контролі, тому тихцем, в час карантину, винесли питання про передачу на баланс приміщення від УОІСа до ЛКП "Бюро спадщини".
Але це неприхований кримінал і рейдерство! Махінатори з мерії себе спалили з бебехами, просто банально підтвердивши, що права власності на приміщення на Соборній 3-а площею 1129, 1 кв.м., техпаспорт № 883, які перебувають в користуванні "Укразхідпроектреставрації" міськрада, чи її органи не мають!

Ще одне питання, яке типове для схем дерибану – керівники.

ДП "Укрзахідпроектреставрація" 5 років не має офіційного керівництва, а лише в.о.

Виявляється, 5 років можна бути виконуючим обов’язки на стратегічному підприємстві, пов’язаному з національною ідентичністю, пам’яттю і спадщиною.

Невже Мінрегіон, як засновника ДП "Украхідпроектреставрація" не цікавило, що ж робило це підприємство стільки років і чому не оголошували конкурс на посаду керівника? Чому договір оренди приміщення було укладено на таких кабальних умовах?

А не хотів Мінрегіон, як орган управління Державним історико-архітектурним заповідником у м.Львові поцікавитися, куди поділася дирекція заповідника з 1991 року, і де поділося майно заповідника?

Не цікаво тим посадовцям нагорі, хто і як подерибанив і привласнив найцінніші споруди об’єкта ЮНЕСКО, і чому досі на виконання вимоги ЮНЕСКО і Закону України орган управління заповідником не функціонує, а його з 2015 року намагаються ліквідувати?

То може ми, як громадяни України публічно запитаємо, чому ви, отам нагорі, підриваєте засади Української державності і злочинно бездієте, нищачи основи нашої історії і культури?!

Бо у Львові, виявляється, замало борделів і пиворачень?! І ще один форпост історико-культурної спадщини і реставрації треба перетворити на дорогу харчевню з повіями?!

Чи може ми нарешті вимагатимемо законної, прозорої і реальної роботи Державного історико-архітектурного заповідника в місті Львові, з поверненням належного йому майна, зі забезпеченням збереженості тої перлини – центру міста Львова, яку ми отримали від предків, і мусимо передати нащадкам?!

ГО "Народна дія Львів" написала заяву про проведення службового розслідування : куди поділося майно Державного історичко-архітектурного заповідника у м.Львові до Мінрегіону, АРМА і прокуратури, чому досі не функціонує орган управління заповідним об’єктом.