Юридична перемога над російськими посіпаками

Маю невелику позитивну новину з юридичних фронтів деокупації. 01 червня Шостий апеляційний адміністративний суд схвалив вирішальну постанову, якою відмовив колишньому Постпреду Президента в АРК Н. Попович у стягненні з Представництва коштів за її нібито неправомірне звільнення.

Нагадаю, що восені 2019 року пані Попович виграла проти Представництва у цій справі суд першої інстанції, власне спекулюючи своїми дворічними мандрами судами України, трохи корявими відповідями на власні запити до органу, отриманими у 2019 р.

Правова специфіка була у тому, що пані Попович було звільнене за порушення трудової дисципліни указом Президента 2017 р. № 218/2017, провадження по якому вела Адміністрація Петра Порошенка. Від себе додам, що нанесена Представництву в 2015-2017 роках шкода, зокрема у контррозвідувальному вимірі, ще чекає на свою оцінку.

Але винним у нібито порушенні своїх прав екс-Представник визначила не чиновників Адміністрації, які готували папери на її звільнення, а ...орган, яким вона "успішно керувала".

У мене є обгрунтована думка, що рішення суду першої інстанції на шалені кошти пані Попович отримала, м'яко кажучі, виключно за сприяння судді, власних дуууууже близьких (та нині дуже високих) друзів з прокуратури, а також, на жаль, через "гру у піддавки" окремих посадовців самого Представництва в цій справі у 2019 році.

Оскільки пані Попович, через певні дії з фондом оплати праці щодо відпусток, вочевидь штучно "накрутила" собі суми розрахунків після звільнення у 2017 році - "оплата за прогул", яку вона мала отримати наразі, виглядала фантастичною.

Й судді, й нафтопрокурору, й друзям пані Попович у Представництві мабуть вистачило б.

Розуміючі негативність ситуації, зокрема й вимірі деокупації Криму, з грудня 2019 року я зайшов у цю справу як зацікавлена особа та подав власну апеляцію. Для цього я був змушений почати ще три (!!!) судових процеси проти Адміністрації Президента та інших - задля отримання необхідної інформації щодо правових та організаційних нюансів звільнення Представників, зокрема пані Попович.

Нагадаю що ці процеси за дивним збігом обставин дуже не сподобалися російським медіа в Україні, що намалювали з мене такого собі сутяжника.
Багато що відбулося цієї зими, щоб завадити мені діяти, щоб врятувати від моїх позовів висуджені бюджетні кошти для російських агентів.

Але маємо проміжний результат. Пані Попович апеляційним судом справедливо відмовлено за пропуском нею усіх розумних строків звернення до суду. А щодо касації - маю величезний сумнів, що російсько-нафтові близькі прокурорські друзі позивача "переконають" у такій гнилій справі Верховний Суд.

Також, через проведені в Одесі та Києві суди, - вже маю добрі матеріали для непоганої дисертації про статус Представництва як конституційного органу влади. Залишилося навантажити цим свого аспіранта, бо ніхто це з 1994 року з науковців таке ще досліджував.

Це було добре полювання))))