Розмова про надію

Онлайн дискусія КБФ. Розмова про надію. 3 липня 2020 р.

В 2014 році ми чітко знали, куди йдемо. І вели за собою людей. Ми сказали: ми йдемо в нашу європейську сім’ю. Ми підписали Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Ми відмовилися від «Тайожного союзу» чи ЄврАзЕС, чи будь-якого союзу, який проповідував Путін. Ми повернулись обличчям до своєї цивілізаційної європейської сім’ї.

Зараз у мене складається враження, що країна втрачає орієнтири. 

Політична еліта повинна завжди брати на себе відповідальність за прийняття рішень. Не всі будуть аплодувати цим рішенням. Тому що політика – це не аплодисменти. Політика – це відповідальність. І «в коротку» можна не отримати аплодисментів. Але «в довгу» ти знаєш, що твоє рішення – єдино правильне для країни і для народу.

Не можна зупинятися. Але завжди треба знати, куди іти.

Іншого шляху, ніж іти до європейської цивілізації, немає. 

Але що відбулося в першу чергу в суспільній свідомості? Почали перепрошивати наш національний код. Путін володіє половиною новинних каналів в Україні. Країна повна пропагандистів, зрадників і лжепророків, які щодня дурять народ, віщають, отримуючи гроші від нашого ворога – Росії,  фактично утворюють п’яту колону всередині України. 

Основна вина в цьому зараз, звичайно, лежить на чинній владі. Чому? А яка ідеологія в сьогоднішньої української влади? За що вони і проти чого? За все хороше і проти всього поганого? Це означає – ні за що. Це означає – тільки утверджувати цю відсутність орієнтирів для великої європейської нації, знищувати навіть паростки надії у великої політичної нації українців. 

Масова пропаганда буде мати неймовірні наслідки, в тому числі й на місцевих виборах. Не бачу можливості для сьогоднішньої партії влади виграти ці вибори. Але що бачу – що внаслідок місцевих виборів у місцевих органах влади будуть створені антиукраїнські коаліції. І Росія вкладе неймовірні гроші в питання не децентралізації, а федералізації України. І знову підніметься мовне питання, питання віросповідання в російській інтерпретації. На цьому вони будуть далі розколювати українську державу і українське суспільство.

Ще один наратив – це роздмухування антизахідних настроїв. Погляньте на соціологію. Якщо у нас темпи росту підтримки Європейського Союзу і НАТО летіли, то сьогодні в кращому випадку втримуються на одному рівні. Вся ця російська пропагандистська машина через щоденну масовану геббельсівську брехню і пропаганду знищує бажання українців іти до НАТО і ЄС. 

З одного боку, картинка не найкраща. Але  історія України каже, що ми завжди мали неймовірні виклики. Україну і українців завжди хотіли знищити, але ми завжди виживали. 

Моя надія в першу чергу – це українська молодь.

Моя надія – це нова Україна з новим українським суспільством, молодим, не інфікованим пострадянським вірусом.

Моя надія в тому, що сформується політична українська нація, основа якої є українська держава з нашим спільним минулим і нашим спільним майбутнім.