Маркетинг і римсько-османські традиції

Кілька днів тому доньку президента Туреччини Есру Ердоган Албайрак образили у твіттері. Її чоловік - міністр фінансів Берат Албайрак. В них народилася четверта дитина. Якійсь мережевий троль написав: "Вона ж вигнала Берата, від кого ця дитина".

І Туреччина вибухнула після цього твіту. На підтримку Есри ханим встали всі без винятку політичні групи парламенту насамперед з опозиції, включно з опонетами і відвертими ворогами президента Ердогана. Однією з перших пані Есру підтримала лідерка Стамбульського осередку Республіканської народної партії (ататюркістська) Джанан Кафтанджиоглу, яку судять за нібито антитурецьке висловлювання 2013 року "Насильство тут триває з 1453-го" (натяк на завоювання Константинополя Мехметом Фатіхом (Завойовником)). Підтримала доньку президента чи не найбільша противниця президента Ердогана - лідерка поміркованих націоналістів, антипутинка, колишня міністерка внутрішніх справ Мераль Акшенер. На підтримку Есри Ердоган Албайрак, що вчетверте стала мамою, висловилися чи не всі депутати від Курдської партії демократії народів. І врешті всі чоловіки-політики з вищої ліги від консервативних до лівих публічно засудили глузливо-образливий твіт на адресу жінки. Кібер поліція затримала 12 людей за "мережевий терор".

Думаєте розголос лише тому, що вона донька чинного Президента?

Десь три тижні тому хтось с тролів, близьких до панівних сил, написав щодо дружини колишнього голови курдської парті Демократі Народів подібний знущальний пост.

Селяхаттін Демірташ вже 4 роки ув'язнений за підозрою в організації заколоту на південному сході Туреччини. "Сєло (скорочення від Селяхаттін) у в'язниці, а в дружини на волі мабуть підгорає, треба її остудити"- написав троль. Жіночі і феміністські організації Туреччини влаштували такий "джихад" в медіа і соціальних мережах, що найконсервативніші чоловіки із сунітських ісламських кіл виступили з осудом тролінгу і публічно підтримали соціалістку Башак Демірташ. Серед перших були чинний міністр юстиції і колишня депутатка від панівної партії. Поліція затримала двоїх включно з автором твіту.
Туреччина ще не Німеччина чи Об'єднане Королівство в захисті від об'єктивації, булінгу тощо. У анатолійській глибінці чи курдських провінціях (які Аркадій Бабченко і прогресивні ліві вважають взірцем толерантності і прогресу на Близькому Сході) вбивства честі, наогидніші архаїчні практики досі реальність. Проте є урбанізована Туреччина з п'ятьох мегаполісів (Стамбул, Анкара, Ізмір, Бурса, Адана) і студентського Ескішехіра, а також двадцятирічна молодь і молодше по всій країні.

Міста і молодь не сприймають старі традиції знущання і образ до іншості, а злість, тваринна хитрість, нещирість не приваблюють...

І політики це відчувають, а може постійно бачать заміри суспільних настроїв по IPSOS.

Проте деякі речі є глибинно турецькими, а може візантійськими чи римськими, які мені важко було зрозуміти. В турецькі мові образ не менше ніж в будь якій іншій. У побутових конфліктах "ещєк" (ішак, віслюк), маньяк або ібнє (п%@с) використовується часто, але...

... в жодному разі не варто навіть на емоціях вимовляти здавалося би невинне слово як для нашого вуха "шєрєфсіз" (шєрєф - честь, сіз- афікс заперечення, відповідник англійського -less). У перекладі "безчесний".

За таке можуть реально вбити. Чи означає що в Туреччині мало нечесних вчинків? Мабуть, не більше і не менше, ніж будь де. Але саме публічне озвучування вважається смертельною образою, а честь людини, якщо не доведено інше, а також її інформаційна безпека суспільством сприймається як природнє право. І це ніяким чином не стосується обмеження свободи слова. Автори колумністи від провладних до опозиційних дозволяють собі настільки жорсткі епітети і сатиричні форми на адресу публічних осіб, що в нас таке робили хіба що у минулому Тетяна Коробова, а зараз Богдан Процишин. Межу допустимого важко описати до літери і кожного окремого випадку, але не важео збагнути. Тому образу, знущання, сатиру і критику завжди можна відрізнити.

Саме тому сьогодні трошки збентежили ті, хто у протистоянні із президентом Зеленським, взяли у союзники (хай тимчасові) Шарія...
Десь рік тому я спитав у вправного російського філософа Максима Горюнова, якому не дали захиститися у МДУ за його позицію по Криму і війні в Україні, чому він не залишився у нас у Києві. Тоді я трошки на нього образився, бо всіх нас він узагальнено назвав "чорноротими", здатними зруйнувати один одного без зовнішніх ворогів...

Може і не варто було ображатися на Максима.

(На фотоколажах турецька націоналістка лідерка Хорошої партії Мераль Акшенер захищає від об'єктивістських образ курдську соціалістку Башак Демірташ, а світська опозиціонерка Джанан Кафтанджиоглу виступає на захист релігійної доньки президета Есри Албайрак).