Шість років тому ми звільнили Мар’їнку

Для більшості Азовців це був перший реальний бій. Нестачу досвіду молоді хлопці в кросівках компенсували шаленим бажанням вигнати ворога зі своєї країни.

В бою за Мар‘їнку загинув Андрій «Балаган», — підірвався на фугасі. Терпів шалений біль. Поводив себе стійко. Героїчно. Це росіянин, який пішов воювати за Україну. Перший з Азовців, хто віддав життя в бою. Приклад для кожного з нас.

В той день від нас тікали терористи. В той день нас, недосвідчених добровольців, хлопці з ЗСУ чекали як порятунок. Так і казали: «Зараз приїде спецназ з Азову і все зробить». В той день ми були просто біля Донецька. Бачили околиці міста. Були впевнені, що повернемось сюди за тиждень-два і звільнимо Донецьк. Але такі плани були тільки у добровольців. Не у вищого командування.

Ми пишемо історію українських перемог. Пишемо кров‘ю наших загиблих братів. Наперекір владі, яка сьомий рік зливає українських людей і українські території. Ми пишемо історію перемог. Хоч нас, українців, переконують, що ми, слабкі та жалюгідні. Ми довели зворотнє. Ми переможемо. Іншого шляху немає.