НА ЗАХИСТ КУЗЬМИ

Андрій Кузьменко («Кузьма») завжди йшов життям яскраво. Його твори і пісні викарбувались у серці кожного українця, якщо він має вуха і вміє читати.

Він жив яскраво. При чому на стільки яскраво, що не дає спокою свої фанатам і антипатикам і після смерті.

Присвоєння Кузьмі звання героя України підірвало наше суспільне болото і бруд полетів у різні боки. Претензій виплило багатесько. І те що співпрацював з «ригами» у 2004му і те, що на такі нагороди мають право лише військові, і взагалі, якщо не загинув від кулі, то не маєш права на щось претендувати у цій країні, ну і фіналочка – артисти героями бути не можуть.

На мою думку, ця суперечка є доволі дурною, поки в Україні використовуються практики призначення до дат, річниць і виключно із кола «своїх». Від цієї совковості ми відходимо 30 років, але особливих перемог у цьому питанні я не бачу і не певен, що це відбудеться наступні років п’ять.

Але за мертвого має хтось заступитись.

І розпочати відповідь мені хотілося б із того, а чи взяв би Кузьма цю нагороду хоч від якогось Президента? Януковича він не переварював, Порошенка відверто ненавидів, ну і з Зеленським в нього точно б не скластись стосунки.

Що до тези, що героями можуть бути лише військові. Це відверта маячня.

Звання «Герой України» - це державна нагорода України, найвищий ступінь відзнаки в Україні, що присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. Героєві України вручається орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави — за визначні трудові досягнення.

Так це більше рудимент радянської доби. Але це чинне законодавство. І…Кузьмі присвоєно орден Держави, а не «Золоту Зірку», тож давайте будемо вчити матчасть.

Чи має бути орден Держави і «Золота Зірка» співрозмірними нагородами? На мою думку, ні. Адже той хто ризикуючи життям іде за свою націю на смерть і гарний продюсер не можуть стояти на одному щаблі. Але це інша дискусія, яка стосується реформи системи держнагород.

Про співпрацю з «ригами». Я поважаю людей, для яких сам дотик до «Партії регіонів» - це проказа. Але є нюанс. Таких людей в Україні майже не існує, як і, майже, не існує святих. А всім прихильникам Порошенка, я б порадив більш ретельно вивчити біографію свого кумира. Бо якщо ви не бачите нічого поганого у його співпраці з Януковичем, але при цьому Кузьма з концертами для «Партії регіонів» у вас викликає відразу, то у вас є проблема із світосприйняттям. Особисто я НЕ є моральним авторитетом і не йшов їхнім шляхом, в їх чоботях, щоб зараз давати когось із них засуджувати.

Про взаємозв’язок смерті і звання героя. Суперечливе питання. І вважаю, що цей дискурс мають вести лише ті хто пройшов війну, а не паразитує на темі війні п’ятий рік в камуфляжі не виходячи із телевізійних студій.

Чи можуть бути героями хоч хтось окрім військових? На думку Карла Волоха, ті хто ротом співають за гроші – ні. На мою ж думку – ті хто своїм ротом, щодня на ефірах роблять на багато паскудніші речі – просто мають певну професійну заздрість, бо ротом працюють обидва, а народ любить все одно Кузьму.

Хоча і це не зовсім правда. В них все ж різні амплуа. Кузьма створював український шоу-біз, він розвивав україномовний контент ще тоді, коли це не було мейнстрімом. Багато українських співаків, які зараз працюють у цій ніші йдуть тими стежками, які пробивав Кузьма. Волох же не створив нічого аніж, здається, декількох забудов на Видубичах.

Я розумію, що якби Кузьма жив, він би послав у сраку і мене, який його захищає, і всіх «святош», які, за час війні ні на копійку не збідніли, попролазили у всіляки громради, і вмить зараз стали моральними авторитетами.

 Але, з поваги до матері і доньки Кузьми, хтось має за нього заступитись.