Про захист гідності і свободи від свавільної інформації

Щоб зберегти себе, демократія має захистити інформаційну ідентичність людини, як складову людської гідності.

Коли ми говоримо про інформаційну безпеку, то переважно дискусія зводиться до захисту технологій і програмного забезпечення. Все частіше  інформаційну безпеку намагаються розглядати  і як своєрідну інформаційну гігієну, і як протидію впливу на нашу свідомість пропаганди та різних маніпуляцій, які неконтрольованим потоком ллються з Інтернету і легко заходять на наші сторінки без зламування серверів чи хакерських атак. Проте такі дискусії  захлинаються від контратак про захист свободи слова, а отже, неможливість регулювати інформацію.

Однак в епоху Інтернету, великих даних та цифрових технологій інформація вже не є лише проявом свободи. Великі масиви даних про людей  перетворили інформацію  на ресурс, цінніший навіть за нафту чи золото.  Принципів регулювання доступу до цього ресурсу у світі досі немає, що, власне,  призвело до “інформаційної лихоманки” і формування новітніх транснаціональних монополій. Подивіться на список найзаможніших людей світу – це саме власники міжнародних інформаційних монополій.

Ба більше, владі будь-якої країни складно регулювати інформацію, бо інформація сама стала владою. Алгоритми штучного інтелекту, які сьогодні прошиті в соцмережах, чи великих накопичувачах, регулюють нашу поведінку чи то як споживачів товарів, чи як виборців. А неідентифіковані ботоферми за лічені години можуть знищити вашу репутацію без суду і слідства.

Парадокс ще й у тому, що влада інформації має більшу легітимність, аніж “конвенційна” влада будь-якої демократичної держави. Подивіться лише на кількість користувачів Фейсбуку, Амазону чи Гугла – їх більше, аніж виборців усіх демократичних урядів разом узятих. І цій “інформаційній” владі люди готові довірити набагато більше інформації, аніж звичайній, “конвенційній” владі.

І що в цьому поганого, запитаєте ви? А якщо ви станете жертвою атаки ботоферм у фейсбуці, внаслідок якої ваша ділова репутація буде зруйнована, а ваша мама потрапить до лікарні з інсультом? Хто і на яких підставах буде відшкодовувати вам збитки?

Сьогодні найбільшою загрозою для людства є те, що “інформаційна” влада не має жодних обмежень. А будь-яка влада без системи стримувань і противаг призводить до свавілля і руйнування довіри в суспільстві, шо ми власне й спостерігаємо.

“Конвенційна” влада у демократії стримується на основі ліберального вчення про вищість людської гідності, яка своєю чергою базується на трьох стовпах основоположних прав – права на життя, права власності та права на особисту свободу, куди, до речі, потрапляє і свобода слова. Тобто в демократії всі владні інститути мають бути сконструйовані так, щоб захистити права і гідність людини.

Водночас людська гідність досі сприймається лише в межах фізичної оболонки людини: фізичне життя і смерть, фізичні чи психологічні тортури, завдані фізичною особою. Тоді як значна частина людського буття перейшла в інформаційний простір: інформаційні сторінки в соцмережах, інформаційні друзі, яких ми ніколи не бачили, інформаційні товари, інформаційні переслідування.

За таких умов, щоб захистити людську гідність від свавільної влади інформації, інформаційна ідентичність має бути визнана невідчужуваною складовою людської гідності. Це означає, що викрадення інформаційної ідентичності чи злам сторінки має бути прирівняний до замаху на життя. Це також означає, що безликі ботоферми мають бути заборонені, як ті, за якими не має життя і які не можуть нести відповідальності.

Коли інформаційна ідентичність отримає право на життя, можна буде захистити і її свободу, і її власність, зокрема власність на інформацію про себе і свободу доступу до інформації про себе, де б така інформація не зберігалася.

Включення інформаційної ідентичності до розуміння людської гідності дозволить стримати свавілля інформаційної влади. Якщо ж ми надалі будемо прикривати бездіяльність захистом свободи слова в Інтернеті, то свавілля інформації зруйнує демократію, завдяки якій та сама свобода інформації і виникла.