Маркер ворога

А знаєте, що мене найбільше потішило у вашій вчорашній реакції на публікації про гниду Лещенка? Не кількість лайків і перепостів, хоча вони й дуже солідні. А загальна адекватність оцінки, коли практично нікому не потрібно пояснювати, чому його (Лещенка) заява - ницість і зрада.

Бо для для розумних порядних людей "здача Криму" - такий самий маркер ворога, як відповідь на питання, чий Крим або, хто воює з Україною на Донбасі. І ми прекрасно розуміємо, що це просто питання тактики: московські воші за спротив окупації малюють постмайданівську владу як "фашистів", а українські гниди, котрі їм підбріхують, звинувачують Турчинова-Яценюка-Порошенка в "недостатньому патріотизмі" при відстоюванні територіальної цінності.

Але мета в них одна - дискредитувати людей, які зуміли в нелюдських умовах організувати спротив ворогові, і ідеї (суверенітету, західного вибору), котрі ці люди, натхненні духом Майдану, відстоювали.

І за цим маркером (навіть без інших його подвигів) Лещенко - ворог.