9136 посетителей онлайн
6 217 24
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

КАРАБАХ

карабах

Питання Кабараху, який вірмени називають Арцах, наразі в центрі уваги всього світу. Схоже, азербайджанці за підтримки Туреччини пішли у свій "останній та рішучий бій" за відновлення територіальної цілісності та суверенітету. З точки зору міжнародного права Республіка Нагорний Карабах – частина Азербайджану, цілісність якого в межах Азербайджанської СРСР на момент розпаду Радянського Союзу визнають та поважають всі держави світу, включно з Росією та Україною. Державу Арцах офіційно не визнала навіть Вірменія. Тому формально-юридично азербайджанські війська воюють на своїй землі, а вірменські – захищають "тимчасово окуповані території".

Здавалося б паралелі з Кримом (і до певної міри Донбасом) більш ніж красномовні. Одна країна силою загарбала автономну територіально-адміністративну одиницю іншої, аргументуючи це захистом одноплемінників, що опинились у небезпеці, примусово змінила на ній етнічний склад населення і вперто твердить, що "реінтеграція" НКР до складу Азербайджану не обговорюється. З іншого боку, офіційний Баку наголошує, що Карабах – це Азербайджан і крапка. Аби утворити логістичні коридори між Вірменією та Карабахом та створити буфер перед територією Арцаха, вірмени ще в першій половині 1990-х повністю або частково завоювали сім районів Азербайджану, які не входили до складу НКР. Це до певної міри нагадує ситуацію з Донбасом, але набагато більше — постійні чутки про "приазовський коридор", який Росія прагне завоювати, аби отримати доступ до Криму суходолом. Всі зусилля Мінської групи ОБСЄ з врегулювання карабахського конфлікту, утвореної ще далекого 1992 року, ані на крок не наблизили розв’язання проблеми. Щоправда у випадку України кримські питання не належать до компетенції Мінської ТКГ – її компетенція обмежується питаннями Донбасу.

Але на цьому зовнішні схожості завершуються. Слід пам’ятати про радикальну відмінність між Кримом та Карабахом. На відміну від багатонаціонального Криму, в якому під українською юрисдикцією загалом мирно уживались етнічні росіяни, українці, кримські татари, білоруси, татари, вірмени, греки, караїми та інші національності, вже наприкінці 1980-х стало зрозумілим, що Карабах не має шансів залишитись поліетнічним (за даними перепису населення 1989 року в НКР проживало 189 000 мешканців: 41 000 азербайджанців і 145 500 вірмен). Точкою неповернення стала Сумгаїтська бійня, що трапилась наприкінці лютого 1988 року на іншому кінці Азербайджану. Спомини про цю трагедію, які не можна читати без жаху та сліз, увічнені нобелівською лауреаткою Світланою Алексієвич у її творі "Про Ромео і Джульєтту… тільки звалися вони Маргарита та Абульфаз", який увійшов до книжки "ЧАС SECOND HAND (кінець червоної людини)" (з його газетною версією можна ознайомитись за цим посиланням: https://rb.gy/p9gv3y). Перед тим, як однозначно засуджувати вірмен за "окупацію" Карабаху, прочитайте цей крик душі – можливо, одновимірна картинка світу, в який всесвіт чітко поділений на добрих та поганих хлопців, доповниться для вас новими вимірами, заграє невідомими фарбами та раптом дасть відчути усю складність буття. Без розуміння того, що трапилось у Сумгаїті в лютому 1988-го, неможливо зрозуміти, що відбувалось у Карабасі впродовж 1988-1994 років.

Шведський дослідник та один з найкращих європейських фахівців з питань Кавказу Сванте Корнелл пише: "Після Сумгаїта стало ясно, що шляху назад вже немає […]. Для вірмен Сумгаїт став нагадуванням про різанину в роки Першої світової війни, а азербайджанці в їхній свідомості ототожнювалися з оттоманськими військами" (https://rb.gy/triedm). Пам’ять про геноцид вірмен початку ХХ століття (який Україна досі не визнала, хоча різанину вірмен на території Османської імперії 1915 року визнають саме геноцидом більшість держав Європи та Нового світу) є для вірменської ідентичності не менш важливим, аніж для єврейської – голокост. Історична, вкарбована у вірменські гени пам’ять про геноцид — другий фундаментальний фактор, який дозволяє глибше зрозуміти усю глибину трагедії Карабаху. Після Сумгаїту стало зрозумілим – НКР стане етнічно гомогенною територією: або вірменською або азербайджанською. Мирно співіснувати на одній території в озорому майбутньому два етноси не зможуть. В кращому разі переможці депортують переможених, в гіршому – знищать. На жаль, цей висновок через більш як три десятиліття після початку конфлікту досі актуальний, бо (на відміну від того ж Криму) кожна з протиборчих сторін бачить в іншій уособлення всесвітнього зла. До ескалації конфлікту туристи з третіх країн скаржились, що навіть сувенірний магніт, придбаний у Вірменії, міг стати джерелом неприємностей на території Азербайджану. І це радикально контрастує з вільними поїздками українців до Криму, а кримчан (та росіян) – до материкової України. Суб’єктивне сприйняття конфлікту в Нагорному Карабасі у обох сторін не політичне і не правове — воно екзистенційне.

Головна відмінність карабахського конфлікту від кримського його засаднича формула: переможці отримають, а переможені програють усе. Жоден компроміс наразі неможливий. Тому однозначно підтримувати "деокупацію" тимчасово окупованих територій НКР азербайджанською армією означає приректи 150 тис. вірменських мешканців Арцаху в гіршому разі на вірну смерть, в кращому – на примусову депортацію. Це потрібно усвідомлювати. Аби з геополітичною водою не виплеснути з миски немовля простої людяності – тої гуманності, що робить людину людиною. Знову ж таки, я не стверджую, що статус кво слід зберегти за будь-яку ціну. Я лише наголошую на ціні, яку потрібно буде заплатити у разі, якщо "відновлювати цілісність та суверенітет" Азербайджану військовими методами в конкретно-історичних умовах, які склались зараз.

І ще один вимір, який українські аналітики, що коментують карабахський конфлікт, часто випускають з поля зору. Поточний наступ Азербайджану став можливим саме через демократизацію Вірменії та намагання уряду Пашиняна диверсифікувати її зовнішню політику у такий спосіб, аби Росія втратила в ній контрольний пакет. Не даремно деяких прозахідних політиків з команди чинного прем’єра російські та проросійські ЗМІ таврують "соросятами". Нейтралітет, який наразі тримає Кремль у карабахському конфлікті, – це виховання надто незалежного лідера вірмен. За задумом Путіна, Пашинян має приповзти в Сочі на колінах з благанням допомоги, як нещодавно це зробив Лукашенко. Тобто повномасштабний азербайджанський наступ заганяє Вірменію назад до російського стійла. А ми цьому чомусь радіємо замість спробувати розумно та делікатно допомогти Пашиняну вирватись з російських обіймів. До речі, радіємо в компанії видатних автократів – лідерів Туреччини, Пакистану, Афганістану та Ірану…

* * *
В 1930-х роках ХХ століття українські націоналісти з ОУН усвідомили безперспективність боротьби з Радянською Україною власними силами: диверсійні групи та окремі резиденти, яких ОВУ засилала через Збруч у 1920-х, ставали легкою здобиччю НКВС, а Польща Пілсудського була зацікавлена у приборканні українських рухів, а в їх підтримці. Так згодом в ОУН-івських колах визріло переконання, що єдиною потугою, здатною створити умови для звільнення Україну від "совєтів", є гітлерівська Німеччина. Трагічна історія співпраці українських націоналістів з нацистами та боротьби з ними добре задокументована. Усім охочим освіжити в пам’яті ті події, раджу чудовий документальний серіал "Собор на крові": https://rb.gy/hm2ovk

Чим завершилась ставка на Німеччину як противагу сталінській Москві добре відомо. Замість звільнення, Україна стала полем бою двох тогочасних наддержав і втратила кожного п’ятого свого мешканця. На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС.

В жодному разі не хочу стверджувати, що відповідальність за ці жахливі втрати несуть члени ОУН та бійці УПА – лише підкреслю, що ставка на нацистську Німеччину як противагу сталінському СРСР виявилась абсолютно хибною та трагічною. Схоже, українські патріоти не засвоїли той урок – і сьогодні щиро радіють піднесенню ердоганівської Туреччини начебто на противагу путінській Росії. Радіють замість докладати усіх зусиль, аби не стати полем бою між двома тиранами, які ладні приносити у жертву своїм амбіціям свободу як своїх народів, так і чужих…

Топ комментарии
+11
автору бракує згадки про "волинську різню" і про "распятава мальчіка"
це ж яким треба бути "юристом" щоб приплести ОУН і УПА до війни у 21 столітті між двома кавказькими державами.
іспанський стид!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
показать весь комментарий
30.09.2020 22:12 Ответить
+9
Почалося відбілювання Вірменії, що захопила Карабах. Вуха всіх цих "експертів" ростуть з москви. А щоб якось виправдати свою неповагу до міжнародного права, приплітають сюди УПА, мовляв, вірте нам українці. А тим часом, Азербайджан, як і Україна, прагне лише відновти свій суверенітет на загарбаній Вірменією території. Все решта -- ґебнюцькі вигадки.
показать весь комментарий
30.09.2020 19:49 Ответить
+4
Так, але на тер-ї Вірменії нема баз НАТО.
Є російська військова база.
показать весь комментарий
30.09.2020 18:13 Ответить
Комментировать
Сортировать:
"Радіють замість докладати усіх зусиль, аби не стати полем бою між двома тиранами, які ладні приносити у жертву своїм амбіціям свободу як своїх народів, так і чужих…"

Источник: https://censor.net/ru/b3222108

Конкретні пропозиції які, що потрібно робити?
показать весь комментарий
30.09.2020 17:23 Ответить
Отличная статья.
Может у некоторых упоротых комментаторов будет повод задуматься.
Надо еще добавить, что Армения сотрудничает с НАТО и это сильно бесит Россию. Принимала участие в совместных учениях НАТО в 2016, такие же учения были запланированы на 2020. В армии Армении работали инструктора НАТО, которые обучали армянских военных.
Если почитать российские соцсети, то там злорадство по этому поводу - "хотели дружить с НАТО, вот пусть НАТО вас и защищает".
Это так, штришок к одноклеточным комментариям типа "Армения легла под Рашу".
показать весь комментарий
30.09.2020 17:33 Ответить
"Принимала участие в совместных учениях НАТО в 2016".

Кто тогда был президентом Армении?
показать весь комментарий
30.09.2020 17:57 Ответить
Алла, читаем дальше - учения "достойный партнер" США-Грузия-Армения также должны были проводиться в 2020. В феврале 2020 Армения подтвердила свое участие. Заголовки российских СМИ - "Армения примет участие в антироссийских учениях НАТО".
показать весь комментарий
30.09.2020 18:54 Ответить
Так, але на тер-ї Вірменії нема баз НАТО.
Є російська військова база.
показать весь комментарий
30.09.2020 18:13 Ответить
и что? Украина стремилась в НАТО и на территории Украины тоже была военная база России.
показать весь комментарий
30.09.2020 18:55 Ответить
Різниця є завжди. Наприклад у Вірменії нема кордонів з РФ. Але це, в основному, християнська країна. У оточенні ісламських.
показать весь комментарий
30.09.2020 19:10 Ответить
Історики і політологи https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BD Єревана і https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BA%D1%83 Баку ведуть запеклі суперечки про причини погромів. Чи був Сумгаїт реакцією на вигнання азербайджанців з https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD Кафанского району https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%8F Вірменії ? Або ж біженці з обох сторін були реакцією на вірменські погроми на території Азербайджанської РСР? Поширилося чимало і спекуляцій, і конспірологічних версійhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D0%B3%D0%B0%D1%97%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC#cite_note-5 [5] .
Сторони посилаються на джерела і думки очевидців. Однак, з повною упевненістю, можна лише стверджувати, що після Сумгаїта обмін біженцями між Вірменією і Азербайджаном став неминучим.
«Після Сумгаїта стало ясно, що шляху назад вже немає тим більше, що радянська влада виявляли крайню нерішучість і коливання. Для вірмен Сумгаїт став нагадуванням про різанину в роки Першої світової війни, а азербайджанці в їхній свідомості ототожнювалися з оттоманськими військами. І до Сумгаїта вірмени виганяли азербайджанців з Вірменії, але тепер вони стали виганяти їх систематично і цілеспрямовано, в тому числі і з районів Арарату і Зангезура, де азербайджанці жили компактною групою », - пише шведський кавказознавець Сванте Корнеллhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D0%B3%D0%B0%D1%97%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC#cite_note-:2-1 [1] .
Ці події стали початком переселення близько 140 тисяч вірмен, які проживали в Азербайджані, в Нагірний Карабах і Вірменію. Багато учасників погромів не понесли жодної відповідальності. Постанови Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС, ухвалені в березні 1988 року з приводу даного міжнаціонального конфлікту, так не призвели до стабілізації становища.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D0%B3%D0%B0%D1%97%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC
показать весь комментарий
30.09.2020 19:04 Ответить
На німців в 1940-х орієнтувалися майже всі східні європейці : Угорщина, Словаччина, Болгарія, Румунія, Хорватія. Донський атаман краснов та кубанський атаман шкуро. Пілсудському гітлер пропонував військовий союз на повному серйозі. А диктаторами були не тільки гітлер але і сталін, і Пілсудський - союз з яким раніше заключав диктатор Петлюра. То на кого було ОУН-івцям орієнтуватися, на британців ? Британці тоді допомагали полякам - тут все зрозуміло. І вже якщо ліберал друзенко вирішив до чогось прив'язати ОУН в цій статті про абсолютно інші події, то нехай згадає європейські рейди ОУН після Другої Світової Війни в пошуках народів-союзників. Але армія крайова відмовилась, як і чехи із угорцями - там ніяких анти-совіцьких партизанів не виявилося. Як чесно кажучи і анти-фашистських не було, поки красна армія не перетнула кордон. Як все це стосується війни в Карабасі ? Та ніяк - нехай автор не притягує ОУН туди де не треба. І армян і азербайджанців шкода - гинуть пацани які нікому нічого не винні. Пов'язав війну в Карабасі з Сумгаїтом, де діяли кгб-шні провокатори, чи з різнею в Туреччині, в яку Азербайджан і тоді і зараз ніяк не входив ... Це як москалі морили голодом Кубань, яка ніколи до України не входила, бо там живуть "такі ж самі хохли" - та сама логіка. Об'єктивно зараз саме Туреччина та Азербайджан є союзниками України. І хоч би як не було це тричі незручно лібералам та історикам - у війни свої закони.
показать весь комментарий
30.09.2020 19:49 Ответить
Почалося відбілювання Вірменії, що захопила Карабах. Вуха всіх цих "експертів" ростуть з москви. А щоб якось виправдати свою неповагу до міжнародного права, приплітають сюди УПА, мовляв, вірте нам українці. А тим часом, Азербайджан, як і Україна, прагне лише відновти свій суверенітет на загарбаній Вірменією території. Все решта -- ґебнюцькі вигадки.
показать весь комментарий
30.09.2020 19:49 Ответить
Если бы победили германцы, эксперт бы писал по другому.
Иван Сирко: "Жизнь закон меняет".
показать весь комментарий
30.09.2020 20:36 Ответить
я согласен на насильственную депортацию 150 000 русских из Крыма назад на родину, в роССию
показать весь комментарий
30.09.2020 21:45 Ответить
А я навіть на геноцид
показать весь комментарий
01.10.2020 08:40 Ответить
неправильно це все! з такою логікою і Крим не наш і Донбас хай забирають! і окупація вже ніби не окупація! і міжнародне право це фігня! можна все, що я вважаю "правильним", а не по "закону"!!
показать весь комментарий
30.09.2020 22:01 Ответить
автору бракує згадки про "волинську різню" і про "распятава мальчіка"
це ж яким треба бути "юристом" щоб приплести ОУН і УПА до війни у 21 столітті між двома кавказькими державами.
іспанський стид!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
показать весь комментарий
30.09.2020 22:12 Ответить
ну надо хоть что-то ж дикое противовесить антиармянским (вполне понятным) настроениям у нас...)))- пробный камень с другой стороны..- а полемика завелась...
показать весь комментарий
01.10.2020 00:39 Ответить
вільними поїздками українців до Криму,Источник: https://censor.net/ru/b3222108...не все правда возвращались..но то такэ.....
показать весь комментарий
30.09.2020 23:00 Ответить
Аплодирую стоя! Самый полный анализ ситуации.
Послушайте выступления Алиева на Рос Тв. В один голос с роспропагандонами он новые армянские власти называет соросятами. Пашинян отказался от обращения за помощю к Путину и тот в бешенстве.
Сегодня весь день русские настойчиво предлагали армянам переговоры в Москве с азерами. Пашинян и весь армянский народ отказывают им, так как самомсаятельно сплотившись разбиваем азеро- турков. расчеты путина не сбываются. Макрон, являясь главой ключевой страны НАТО обещал не бросить армян на растерзание этой шайке- лейке (Турция, Азербайджан, Россия).
Украина вы делали Революцию гидности, чтобы войти в клуб этих восточных султанов, или вернутся в европейскую семью народов? Очнитесь! Вспомните Параджанова, пройдитесь по Армянской улице Львова, выпейте вирменской кавы....
И не забывайте про турецкие исторические притязания на Крым. Не дайте себя использовать.
P.S.
И да, БПЛ байрактар, которых армяне сбили очень много производит семья Эрдогана
показать весь комментарий
01.10.2020 03:38 Ответить
Это не анализ, это натягивание совы на глобус.
Кому принадлежит Нагорный Карабах согласно международному праву?
показать весь комментарий
01.10.2020 09:16 Ответить
"Тебе бы не картины, начальник, тебе бы книжки писать!"
"З точки зору міжнародного права Республіка Нагорний Карабах - частина Азербайджану" - нахрена після цього ще щось "умничать", нахрена рисувати якесь апокаліптичне майбутнє, нахрена говорити про якусь "історичну справедливість", нахрена уподібнюватися кацапським пропагандистам?
показать весь комментарий
01.10.2020 10:01 Ответить
Напишу всего лишь одно замечание. Фактом является то что события в Сумгаите произошли именно ПОСЛЕ того как из Армении и Карабаха стали изгонять азербайджанцев. Фактом является то что в Сумгаит было отправленно очень много беженцев из Армении. Фактом является также то что организатором и исполнителем насилия над сумгаитскими армянами был Григорян.
показать весь комментарий
02.10.2020 17:07 Ответить
"В жодному разі не хочу стверджувати, що відповідальність за ці жахливі втрати несуть члени ОУН та бійці УПА" - не хочу, але роблю)))) Маразм міцнішає. Тобто ОУНівці винні у тому, що Гітлер напав на Радянський Союз? І до чого тут націоналісти бездержавної нації до конфлікту двох незалежних країн, якими є Вірменія і Туреччина?

Але хочу в автора запитати: 1. Чому він не згадує про різанину і вигнання азербайджанців вірменами? Саме після того сталася різанина в Сумгаїті? 2. Чому автор не згадує, що всі ті події сталися тоді, коли ще існував совок і обидві республіки не мали суб'єктності? Дослідники зазначають, що там стирчать вуха КДБ. Але це ліпше не бачити. 3. І наостанок: автор дійсно не розуміє, що Азербайджан воює на власній землі - не просто за Карабах, а за окуповані Вірменією азербайджанські райони? І автор дійсно не розуміє, що Туреччина є нашим союзником ще надовго?

Якщо ця війна нарешті розв'яже цю гарячу точку на мапі, то це буде найкращим доказом того, що всілякі ОБСЄшки і переговори, що тривають 30 років, не діють.
показать весь комментарий
06.10.2020 01:29 Ответить