Що в житі людини робить її здоровою і щасливою?

Цими днями аналізую дослідження із Гарварду про щастя і здоров’я людини впродовж її життя. Сподіваюся, ця тема буде цікавою для широкого кола читачів.

У листопаді 2015 року на конференції TED, професор, психіатр, психоаналітик Роберт Уолдінгер зробив доповідь про результати 75-літнього дослідження. Це було найдовше дослідження життя дорослих в історії науки. На цей момент доповідач був четвертим керівником цього проекту.

Що робить нас здоровими і щасливими протягом усього нашого життя? Якщо вас запитати: «Яких цілей ви би хотіли досягнути у вашому житті?» Що би ви відповіли?

Нещодавно били проведені дослідження серед молодих людей. Їх запитували про їхні найважливіші життєві цілі. Більше ніж 80% відповіли, що найбільшою життєвою ціллю для них є розбагатіти. 50% відповіли, що ще однією головною життєвою ціллю - стати відомим.

Нам постійно кажуть наполегливо працювати, старатися і досягати більшого. Так у людей формується враження, що саме цього і треба досягати, щоб жити щасливо.

Повна картина життя людини може складатися з її минулого. Чи цікаво було б нам спостерігати за людьми впродовж цілого їхнього життя, від підліткового віку аж до глибокої старості або смерті і дізнатися , що ж робить людей здоровими та щасливими?

Саме це зробили дослідники з Гарварду. 75 років, починаючи з 1938 року, вони стежили за життями 724 чоловіків. Щороку їх опитували по питаннях їхньої праці, сім'ї, здоров'я та інших життєвих подій. Очевидно, що весь цей час ніхто не знав, як складуться їхні долі.

Такі дослідження надзвичайно рідкісні, тому що майже всі схожі проекти закриваються у перші десять років. Причини різні - багато людей випадає з дослідження, або закінчується фінансування, або дослідники змінюють пріоритети чи помирають, і ніхто вже не продовжує цю справу. Але завдяки поєднанню удачі і наполегливості кількох поколінь цього проекту це дослідження вижило. Близько 60 з початкових 724 чоловіків ще були живі станом на 2015 рік і продовжували брати участь у дослідженні. Більшості з них було за 90 років. А тепер вчені почали досліджувати більше, ніж 2000 дітей цих чоловіків.

Отже, з 1938 року дослідники стежили за життями двох груп чоловіків. Перша група приєдналася до дослідження, коли вони вчилися на другому курсі в коледжі Гарварду. Усі вони завершили навчання під час Другої світової війни, і чимало з них пішли воювати. У другу ж групу входили хлопчики з найбіднішого району Бостона. Їх обрали для дослідження саме тому, що вони були з найбільш неблагополучних та найбідніших сімей Бостона у 1930-х роках. Більшість з них жила в орендованих квартирах без водопостачання.

На початку дослідження усі підлітки пройшли інтерв'ю. Було проведено медогляд. Дослідники ходили до них додому і говорили з батьками. А потім із цих підлітків виросли дорослі чоловіки, які знайшли себе в різних сферах життя. Вони працювали на фабриках, адвокатами, лікарями, клали цеглу. Один став президентом Сполучених Штатів. Деякі стали алкоголіками, а дехто захворів шизофренією. Деякі піднялися соціальними сходами з низу до самої вершини, інші ж пройшли той самий шлях у зворотньому напрямку.

Щоб скласти найчіткішу картинку їхнього життя, їм не тільки надсилали анкети з запитаннями, а й брали інтерв'ю вдома, збирали медичні звіти у їхніх лікарів, сканували мозок, розмовляли з їхніми дітьми, фіксували їх розмови з дружинами про їхні глибокі проблеми і переживання.

Що ж вони дізналися? Які зроблені уроки та висновки з десятків тисяч сторінок інформації, яка була зібрана про ці життя? Це уроки і висновки не про багатство, славу чи наполегливу роботу. Після 75 років досліджень стало зрозуміло, що ЩАСЛИВИМИ І ЗДОРОВИМИ НАС РОБЛЯТЬ ХОРОШІ СТОСУНКИ! Крапка.

Про стосунки було усвідомлено і засвоєно три головні висновки.

ПЕРШИЙ - соціальні зв'язки, взаємовідносини з людьми нам дуже корисні, а самотність вбиває! З'ясувалося, що ті, хто більше спілкується з сім'єю, друзями, громадою - щасливіші, фізично здоровіші і живуть довше, ніж ті, хто цього спілкування не має, або дуже обділені контактами з іншими людьми. Самотність, як з'ясувалося, отруйна. Люди, які більше ізольовані, ніж би їм хотілося, визнають себе менш щасливими. Їхнє здоров'я псується ще в середньому віці, мозок швидше починає гірше функціонувати, і вони живуть менше, ніж ті, хто не самотній. Як ви думаєте, який відсоток українців скаже сьогодні, що він(вона) самотній(ня)?

Ми знаємо, що можливо бути самотнім поміж людей і у шлюбі. Тому, ДРУГИЙ великий урок в тому, що річ не в кількості знайомих чи друзів і навіть не в тому, чи є у вас постійна пара, а в якості відносин з близькими людьми. З'ясувалося, що життя в конфліктах дуже шкодить нашому здоров'ю. Наприклад, шлюби, де переважають конфлікти, а не любов, погано впливають на здоров'я - навіть деколи гірше, ніж розлучення. А хороші і теплі стосунки нас оберігають, є для нас захистом.

Коли вік учасників дослідження перевищив 80 років, дослідники захотіли повернутися до їхнього життя у 50 років і зрозуміти, чи можна було б передбачити, хто з них буде щасливим і здоровим чоловіком у 80 років, а хто - ні. І коли було зібрано усе, що про них знали у віці 50-ти років, виявилося, що не рівень холестерину у тому віці визначав те, якими вони будуть в старості. А те, наскільки задоволеними вони були у своїх стосунках. Ті, хто був щасливіший у стосунках у віці 50-ти років, були здоровішими у 80 років. Близькі стосунки, міцні і надійні взаємовідносини оберігають нас від багатьох неприємностей в старості. Чоловіки й жінки, які щасливі зі своїми партнерами, у свої 80 років розповідали, що у дні, коли вони відчували найбільший фізичний біль, їх не покидало почуття щастя. А люди, в яких відносини не склалися у дні загострення фізичної болі страждали ще більше, через біль емоційну.

І ТРЕТІЙ урок про стосунки і здоров'я полягає в тому, що хороші стосунки захищають не тільки наші тіла, а й наш мозок. З'ясувалося, що довірливі стосунки з іншою людиною у 80 років мають захисну функцію, що люди у стосунках, в яких можна покластися на іншого у скрутну хвилину, довше мають чіткі спогади. А ті, хто у стосунках не можуть покластися на іншого, раніше страждають від втрати пам'яті. При цьому добрі стосунки не означають повну безтурботність. Деякі з цих 80-річних пар могли сваритися цілими днями, але поки вони відчували, що у скрутні часи можуть покластися одне на одного, ті сварки не закарбовувалися у їхній пам'яті і не приноси їм шкоди.

Істина, що хороші взаємовідносини корисні для нашого самопочуття, здоров'я і благополуччя, стара як світ. Чому ж тоді багатьом людям це так важко зрозуміти? Тому що багато людей, окрім своєї недосконалості, залишаються незрілими і безвідповідальними. Багато людей прагнуть швидких рішень, те, що можна легко отримати, і що назавжди зробить їхнє життя кращим. Стосунки бувають складними й заплутаними, а важка праця для блага сім’ї, друзів далеко не завжди супроводжується блиском і гламуром. Вона триває все життя. Постійно. Чимало чоловіків, які прожили життя, ще в роки своєї молодості свято вірили, що слава, багатство і успіх були символами хорошого життя, вірили так, як вірять сьогодні більшість молодих людей. Але протягом 75 років це дослідження показало, що найуспішнішими були ті, хто інвестував у стосунки з родиною, друзями, громадою.

А що ви сьогодні думаєте про стосунки? Скажімо, вам 25, 40 чи 60 років. Що, по-вашому, значить інвестувати у стосунки?

Варіантів тут безліч. І найпростіше - це відірватися від екранів телефонів, комп’ютерів, телевізорів і проводити час з людьми.

Марк Твен, понад 100 років тому озираючись на своє життя написав: "Немає часу - життя таке коротке - на сварки, вибачення, недоброзичливість і претензії. Є тільки час, щоб любити, та й на це, так би мовити, є лише мить".

Щасливе життя будується на хороших стосунках!